Кульченко Марія. Конкурс драбблів
В обіймах Сонця
Ранковим небом пленталося заспане Сонце. Мимоволі поглядало на землю, яка прокидалася від солодких снів. Зорі вже сховалися, а щербатий місяць було ледь видно на небі. Раптом Сонце зупинилося - зиркнуло на високі тополі, що стояли біля озера й тільки-но почали прокидатися від сну. Під тополею спало маленьке хлопʼя. Рожеве півколо насупилося:
- Чого це в таку рань воно тут, під тополею?
Недовго думаючи, урізнобіч розкидало свої теплі золотаві промені, які з веселою усмішкою почали лоскотати біле личко дитини. Хлопчик прокинувся, відкрив свої великі, як небесна синь, очі, усміхнувся Сонечку, Небу, Травам, зеленим вітам дерев.
Почався новий день. Що віщував він?