Соня Амбріс. Конкурс драбблів
Крик
Не руки — лещата стискають йому голову, плечі та шию. Пропахлі потом і кров’ю убитих товаришів. Канонадою сміху їдкого, гучного розливаються кривди з їхніх кривих ротів.
Закрити б вуха й не чути. Заплющити очі й не бачити жадоби в їхніх очах. Безжальності в їхньому погляді.
Та від болю не стримати крику. Не стримати погляду. В небо. Без хмар.
Немов Небеса.
Лезо пронизує шкіру. Безжально рве сухожилля. З жил виривається кров.
Останній крик шарпає горло.
Різкий. Прямо у Небеса.
Крик.
Знову крик. Й темряви воля…
Крик.
Пронизливий крик немовляти. Після болю довгих годин. Розплющить очі й побачить світ уже більше не злим.
