Сергій Борко. Конкурс драбблів
- Тату, завіщо? Для чого це я?
- Ти - найліпше, чого я прагнув, чого шукав, плекав у мріях. На що врешті спромігся.
- В уяві, тату, на папері...
- Але ж, погодься, таки - ідеал! Вільний, сильний, високий в усіх розуміннях. Самі чесноти, що й не перелічити!
- І як воно жорстоко: створити такого на коротку мить, на сотню слів...
- Вибач, синку, Герою мій, та інші мої персонажі - занадто складні й неоднозначні. Вони просто повинні мати певний гандж, якийсь недолік. Лише для того, аби читач погодився, повірив у них, оживив у власній фантазії. Елементарне правило літератури. Отже, ТАКИМ ти можеш бути лише у драбблі. На жаль...
