Перша таємна організація України: історія Кирило-Мефодіївського братства

Кирило-Мефодіївське братство стало першим організованим рухом української інтелігенції, що відкрив нову сторінку національно-визвольної боротьби. Засноване в Києві наприкінці 1845 року, воно стало символом спроби перетворення суспільства через ідеї рівності, свободи та національного самоусвідомлення. Організація об’єднала талановитих мислителів, істориків, письменників і педагогів, які прагнули реформувати українське суспільство та створити федерацію слов’янських народів із центром у Києві. Програмні документи братства гармонійно поєднали національні й загальнолюдські ідеї, заклавши підґрунтя для майбутнього українського державотворення.

Цікаві та маловідомі факти про діяльність Кирило-Мефодіївського братства

• Ідея назви, натхнена слов’янськими просвітителями. Назва братства була обрана на честь святих Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів, які створили першу абетку для слов’ян. Це символізувало прагнення до просвітництва та єдності слов’янських народів.
• Засновники братства. Засновниками стали професор-ад'юнкт історії Микола Костомаров, дослідник права Микола Гулак і студент-старшокурсник Василь Білозерський. Їх об’єднували ідеї національного відродження та боротьби за свободу.
• Хто входив до братства? До Кирило-Мефодіївського братства приєдналися визначні діячі: письменник Пантелеймон Куліш, етнограф Панас Маркович, поет-перекладач Олександр Навроцький та освітяни Олександр Тулуб і Дмитро Пильчиков. Учасниками також стали Микола Савич, натхненний ідеями Французької революції, та Георгій Андрузький, автор проєкту української конституції.
• Шевченко – найрадикальніший із братчиків. Тарас Шевченко приєднався до братства у квітні 1846 року. Він був прихильником радикальних змін, наполягав на революційних методах боротьби та загальнонародного повстання для скасування кріпацтва.

• Перстень як символ єдності. Члени братства носили перстень із написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846». Перші такі персні отримали Микола Костомаров і Микола Гулак. Це був не лише символ належності, а й спосіб ідентифікувати «своїх».
• Секретна печатка з біблійним девізом. Організація мала свою печатку з євангельським написом: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас». Ця печатка відображала християнські цінності братства, які вони поєднували з ідеями свободи та справедливості. Її зберігав у себе Микола Костомаров.
• Програмні документи: ідеї, що формували майбутнє. Політичні ідеї братства знайшли відображення у ключових документах: «Статут Слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія», відозві «Брати українці» та «Книги буття українського народу». У програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства вперше була спроба поєднати українську національну ідею з загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов'янської єдності.

• Революційний характер програмних вимог. Програмні документи Кирило-Мефодіївського братства мали революційний та визвольний характер, орієнтуючись на соціальні та національні зміни. Основні вимоги включали скасування кріпосництва і самодержавства, створення республіканської демократії, об’єднання слов’янських народів та впровадження загальної народної освіти як основи для просвітницького руху.
• Просвітництво як основний засіб змін. Члени Кирило-Мефодіївського товариства визнавали просвітництво широких народних мас головним засобом досягнення своїх цілей, вважаючи його необхідним для розвитку національної свідомості та соціальних змін.
• Розбіжності у методах боротьби. У братстві були дві течії: поміркована (Костомаров, Куліш, Білозерський, Маркович), яка підтримувала еволюційні реформи, і радикальна (Шевченко, Навроцький, Гулак, Посяда, Андрузький), що виступала за революційні дії. 
• Конституція слов'янської федерації Георгія Андрузького. Студент Георгій Андрузький розробив документ «Начерки Конституції Республіки», який пропонував модель федеративної слов’янської республіки, що поєднувала досвід Північноамериканських штатів і традиції Російської імперії. Вона передбачала створення семи автономних штатів, зокрема України, Галичини, Криму та інших територій. Пізніше, перебуваючи на засланні, Андрузький зрозумів, що для створення України необхідно зруйнувати Росію.
• Викриття та арешт членів Кирило-Мефодіївського товариства. Кирило-Мефодіївське братство припинило свою діяльність наприкінці березня 1847 року, коли за доносом провокатора Олексія Петрова його діяльність була викрита. У березні - квітні того ж року жандарми арештували всіх учасників братства та доставили їх до Петербурга в III відділення імператорської канцелярії.
• Документ, знайдений під час обшуку. Під час обшуку в квартирі Миколи Гулака головний документ товариства – «Закон Божий» («Книги буття українського народу») – був схований у вбиральні. Лише завдяки наполегливості одного з жандармів його вдалося знайти, що стало важливим доказом у справі.
• «Суд» без судового процесу. Жодного офіційного суду над членами братства не відбулося. Їх покарали за таємним наказом імператора, оскільки влада побоювалася розголосу, що міг би підняти хвилю невдоволення в суспільстві.
• Вигнання та заслання – спосіб придушити ідеї. Членів братства після арешту було заслано в різні губернії Російської імперії. Найсуворіше покарання отримав Тарас Шевченко – його відправили у солдати до Оренбурзького корпусу на 10 років із забороною писати й малювати. Це було особисте рішення імператора Миколи I, який вважав, що Шевченко небезпечний через свою творчість і радикальні погляди.
• Історичне значення братства. Кирило-Мефодіївське братство стало першим політичним об'єднанням, яке не залежало від російських суспільних течій. Його діяльність сформувала національну ідею та створила базу для подальших визвольних рухів.
• Невдача, що надихнула майбутні покоління. Хоча братство припинило існування після арештів 1847 року, його ідеї надихнули наступні покоління борців за свободу України, а діяльність стала символом незламності українського духу.

Кирило-Мефодіївське братство стало знаковим явищем в історії України, першим спробувавши перенести боротьбу за свободу з площини мрій до реальних політичних дій. Його члени заклали ідейну основу українського національного руху, яка надихала наступні покоління борців за незалежність. Ідеї братства про свободу, рівність і національну самобутність залишаються актуальними й сьогодні, нагадуючи про глибокі корені українського прагнення до самовизначення.