Манія - думати. Страх.

Спитайте себе: чого я боюся найбільше у цю мить? Відповідайте швидко, майже не задумуючись. Зазвичай, відповідь приходить блискавично, на рівні інстинкту. І що він вам підказав?

Ви боїтеся старості?

Чи смерті?

Чи втратити близьку людину?

Чи того, що захворіє ваша дитина?

Все це і ще більше може бути. Страхи бувають близькими і далекими. Постійними і скороминущими. В основі інстинкту самозбереження теж є страх.

А ще є фобії, ці сталі, тривкі, важко переборні страхи. Таким страхом люди бояться темряви, висоти, собак, павуків чи змій.

До речі, статистика говорить, що люди по всьому світі найбільше бояться голоду, бідності, безробіття.

Моя відповідь на це питання у мить, коли воно виникло, була не зовсім в рамках звичних страхів. Із подивом для себе я зрозуміла, що боюся втратити пам'ять. Забути про події і людей, про те, як звати мого сина і хто я сама. Людина без пам’яті така безпомічна, як голий на морозі. А може, й гірше. Мене пройняв цей страх до дрожу. І спонукав вдивлятися в обличчя і предмети пильніше, закарбувати все важливе у тих засіках пам’яті, які є глибоко і не зітруться, поки людина жива.

До цього страху вчора долучився ще один. Страх почути погані новини з війни про мого близького друга, від якого поки що немає звістки, і страх не знайти слів, щоб говорити з його мамою.

А може, він нам корисний, цей страх? Може, якраз він спонукає нас робити все, щоб страшна мить не настала? Або щоб ми були готові зустріти її?

Та на щастя, у страхів є міцний ворог – людська підтримка. Вона дає сили опиратися страху, скористатися з нього, а не підкоритися.

І я вдалася до цього перевіреного засобу. І страх розвіявся, хоч і не пішов назавжди.

А ще одна зброя проти страху – Думка. Подумайте про свій страх, обміркуйте його, і він зіщулиться і заб’ється у глуху нору, він сам злякається вашої Манії Думати)))