Микола Терещенко. Спинись під сонцем, стань і стій
Спинись під сонцем, стань і стій,
аж поки з'явиться вона,
і приголубить спокій твій
стозоряна весна...
Торкнися блюзи й занімій
аж поки пройде гнів небес,
і вмить вона під гомін твій
засне над лоном плес...
Візьми в обійми, і не мрій,
аж поки вип'єш роси трав,
і мовить тихо голос твій,
що ти її кохав...
Твори
Критика
