Петрівочні пісні

ПЕТРІВОЧКА НАСТУПАЄ

Петрівочка наступає —
Сива зозуленька вилітає.
Собі соловейка викликає:
— Ой вилинь, вилинь, соловеєчку,
З вишневого саду та у темний луг,
А із лугу — на калиночку.
Та будеш щебетати,
А я біля тебе жалібно кувати!
Ячмінь колос викидає —
Соловейко голос покидає,
А як петрівочка минається,
Сива зозуленька ховається,
По борозенках скитається.

НА ТИХОМУ ДУНАЄЧКУ

На тихому Дунаєчку,
На крутому бережечку,
Там сиротинка ноги мила,
З піском водицю сколотила.
Десь взявся козаченько
На вороному кониченьку.
Став козаченько наповати
Й сиротинку проклинати:
— Бодай же ти, сиротинка,
Важка зросла й заміж пішла,
Осталася вдовою, хорошою молодою,
З чорненькими бровоньками,
З маленькими діточками.
— Бодай же ти, козаченько,
Став в чистім полі могилою.
Твій кінь молодий долиною,
Твоя нагаєчка гадиною.
Вийшла мати воду брати,
Стала тому диву дивовати.
Звіковала воду брати,
Такого дива не видала:
Такої могили високої,
Такої долини глибокої,
Такої гадини прелютої,
Такої купини широкої.
То ж не могила — козаченько.
То ж не долина — кониченько,
То ж не купина — сіделечко,
То ж не гадина — нагаєчка.

ОЙ ГОРЕ, ГОРЕ СУХИЙ ДУБЕ

Ой горе, горе сухий дубе,
Та не бий полум'я з себе дуже.
Та побий полум'я через воду,
Ой через воду та на слободу,
Та на Кирилове подвір'ячко,
Та на Кирилове подвір'ячко,
Та на покутнє віконечко.
Ой там Настя хустки шила
Та білого личка закрила,
Та білого личка закрила.
Та білого личка од сонечка,
А русої коси од полум'ячка.
Та ой я думала, що полум'я б'є,
Аж то мій Василь старостів шле.

ОЙ ПЕТРЕ! ПАВЛЕ! ІВАНЕ

Ой Петре! Павле! Іване!
Та вже ж твоя петрівочка минає!
Та вже ж твоя петрівочка минає!
Половини літечка немає.
А з-за гори сонце йде та сяє,
Козаченько кониченька сідлає;
Вийшла його мати, питає:
— Нащо, сину, кониченька сідлаєш?
— Хоч сідлаю — не твого, а свого,
Та поїду до тестенька до свого,
А до тії тещеньки гордої,
А до тії дівчиноньки молодої.