(1849-1920)
Як і кожен видатний письменник, Панас Мирний був не лише художником, а й мислителем.
Вивчаючи життя у різних його проявах, у боротьбі, письменник прагнув збагнути своє місце і роль у суспільстві. Його «формулярна» біографія була в повній суперечності до біографії творчої. Критично сприймаючи своє щоденне чиновницьке оточення, він зізнавався, що в його «душі і плач, і досада, і туга».
У художньому мисленні Панас Мирний не був «емпіриком», наслідувачем готових зразків, а глибоко проникав у соціально-історичні й психологічні закономірності реальної дійсності. На першому плані у нього були соціальні проблеми, він конкретно розкриває характерні риси певної історичної доби, змальовує її тло, її характерних представників. Письменник не йде шляхом створення соціально-історичних хронік, а заглиблюється у психологію героїв різних верств суспільства, у внутрішнє життя людини, створює багатогранні портрети, через психологію персонажів відтворює дух епохи, підмічає в ній провідні тенденції й суперечності. Письменник глибоко проймався долею своїх героїв, вони входили в його свідомість, жили і зріли в його думках. Він виношував їх у своєму серці, болів і радів з ними.
Панас Мирний глибоко розумів становище свого народу, його мови, літератури, дбав про їх розвиток, боровся палким словом художника за соціальну і національну свободу. Він твердо був переконаний, що ніякі заходи царизму не вб'ють віри народу «у будущину своєї мови», не вб'ють віри і в його демократичних письменників, які своєю творчою силою постійно «рідну мову воскрешають».
Популярні твори:
Народні пісні в записах Панаса Мирного та Івана Білика:
Обрядові пісні:
Родинно-побутові пісні:
Соціально-побутові пісні:
Критика:
- Естетичні погляди Панаса Мирного
- Лексика кольору й освітленості в романі Хіба ревуть воли, як ясла повні?
- Питання розвитку української літературної мови ХІХ ст. у висвітленні Панаса Мирного
- Концепт свободи в історико-літературному контексті ХІХ ст. (творчість Панаса Мирного)
- Антропонімний простір творів Панаса Мирного
- Проблеми основного тексту прозових творів Панаса Мирного 1870-х років
- Гріх як абсолют світу абсурду (за романом Панаса Мирного та І. Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?")
- Діалог великих гуманістів: образ пропащої жінки в романах Панаса Мирного і Льва Толстого
- Романи Т. Гарді і Панаса Мирного: індивідуально-мовленнєвий аспект характеротворення
- Втрата національної ідентичності як причина моральної деградації особи (на прикладі комедії П. Мирного "Перемудрив")
- Фонові оніми у прозовому дискурсі Панаса Мирного
