Соціальна ідея драми І.К. Карпенка-Карого «Не так пани, як підпанки»​

Чернікова Л.Ф., Зубкова Л.В.

Соціальна ідея драми І.К. Тобілевича (І.К. Карпенка-Карого) «Не так пани, як підпанки»

Жодна п'єса Тобілевича не зазнавала таких цензурних митарств,які довелося перенести драмі «Не так пани, як підпанки». Драма біля 20 років була під цензурною забороною,бо написана з життя кріпатського села .

В «Підпанках»Тобілевич повертається до теми,яка повіяла Шевченкові створення богатьох видатних антикріпосницьких,гнівно-протистанських поем і віршів до теми ганебного «права» помішиків-кріпосників на тіло кріпачок,які мали нещастя сподобатись їм.

І.К. Карпенко-Карий , як письменник-демократ , який поставив завдання своєю творчістю служити народові , різко засуджував не тільки лихо сьогочасне - «куркулів» , але й лихо довнє. І в житті, і в творчості засуджував цоколів , калиток , пузирів а також їх попередників , які діяли ще за кріпацтва. Про своє негативне ставлення до кріпацтва Карпенко- Корий показав у першій же своїй драмі «Бурлака».Спеціально темі засудження кріпатського право і його породжень , які зберігались ще довгий час і після «ліквідації» кріпацтва Карпенко-Карий присвятив дві драми - «Батькова казка» і «Не так пани , як підпанки».

В драмі «Не так пани , як підпанки» Карпенко-Карий розкриває дві проблеми – екологічного і морального характеру : екологічне зубожіння і моральне звиродніння дворян і нарождення на їх місце експлуататорів «нового типу»- куркулів , які вийшли із папських слуг (управителів , дворецьких , лакеїв), що або ж заробили іх своїм прислужництвом паном , як дворецький Пилин Сидорович із драми «Не так пани , як підпанки».

Як письменник , а не економіст чи публіцист , Карпенко-Карий розкриває і показує картину кріпосництва більше по лінії морального виродження дворян- кріпосників внаслідок паразитичного характеру їх життя.Одним із найбільш ганебних породжень феодально-кріпосницького побуту і моралі було право «першої ночі».

Боротьба папських слуг на чолі з дворецьким Хвилькою , готових на всілякі злочини , щоб догодити понові у використанні ганебного права «першої ночі» і становить основу сюжету драми : «Не так пани , як підпанки».Не має сумніву , що цей сюжет виник у Карпенка – Карого під впливом Шевченкових антикріпосницьких творів , зокрема він має багато спільного з сюжетом поеми «Морина». Хоч драма Карпенко- Карого ні ідейно , ні художньо не дорівнює творам Шевченка , але все ж вона носить виразне ідейне спрямування проти кріпацтва і його економічних і моральних наслідків у пореформену епоху.А між тим у літературі про Карпенка-Карого вкорінилось думка , що основна тенденція драми «Не так пани , як підпанки» скерована більше проти підпанків , ніж проти самих панів , що підпанки , мов чинять більше ганебних фактів , ніж пани.

Деспотизм підпанків по відношенню до кріпаків , який розкрив Карпенко- карий в драмі не зменшував вини панів і не прикрашував їх моралі й етики.Якби не пани , то не було б і підпанків. Це добре розумів Карпенко-Карий. Підпанки були лише службовими апаратом для здійснення насильства панів над народом.Слід зазначити , що підпанки не всі однакові. Якщо з підпанків в драмі дворецький хвилька і німець- управитель відрізнялись своєю рівністю і власною ініціативою в прислужництві панові , то , наприклад отаман Сомійло виконував їх накази примусово , як службові обов'язки бо невиконання загрожувало «втратою зубів».Якщо серед підпанків лише окремі виділялись своїм деспотизмом по відношенню до народу , то пани всі без винятку були деспотами як до народу , так і до своїх прислужників. Такий ідейний зміст лежить в основі народної приказки «Не так пани , як підпанки».

Інша річ , чи вдалося йому повністю реалізовувати , втілити цю ідею в художні образи драми. Вдалося це йому лише частково головним «винуватцем мук» , які переживають в драмі молоді Микола і Ярина є не дворецький Хвилька , ім'ям якого починається список дійових осіб драми , а невидимий поміщик Петро Петрович , який як хитрий лис , притаївся в своєму покої , чекаючи наступної жертви , яку підготує натренирований ним дворецький Хвилька . В образі Петра Петровича драматург мав показати не стільки особу , носія поміщицької моралі, скільки наслідки її згубного впливу на народ і на самих підпанків . Карпенко-Карий розгортає перед нами (чтитачами) картину «Панського двору» , як центр деморалізації та сваволі, виявляє всі звички і моральні риси не тільки одного поміщика Петра Петровича , а моральні устої кріпосництва . «Знаю панову думку : він подума тільки , а я вже й зробив... Всяку примху його удовольняю...» - самозадоволено хвалиться Хвилька. А сам пан тільки сидить , як повук в своєму покої і чекє , коли німець-укравитель принесе гроші, а дворецький Хвилька приведе у покій вродливу дівчинукріпачку. Тому , зовні навіть створюється враження , що всьому виною Хвилька.

Так розкриває драматург поміщицько-кріпосницьку психологію і мораль під іменем пана Петра Пертовича . Карпенко-Карий доводить це рядом інших образів в своїх п'єсах-пан Крастовський («Мартин Боруле») купець Пузир (в комедії «Сто тисяч»)та інші. Після сказаного про пана менше доводиться говорити про підпанка Хвильку , хоч він , як уже говорилось раніше стоїть на першому місці серед видимих персонажів драми. Він відданий слуга пана , змалку біля панів і має «благородну натуру» , як йому здається. І те що він змалку потрапив в оточення папського передпокою , остаточно «вбило» його морально.Для Хвильки зробити панові «сюрприз»-вище всього на світі, бо для нього його пан -це його бог , його світ , його надія. Вихований в дусі морального звичаю папського передпокою , що був розсадником папської моралі й етики , Хвилька сприйняв папські звичаї і методи розправи з підлеглими . Дав пан йому в пику , Хвилька облизався , а вискочивши від пана , зігнав злість на лакеєві . Його лютість не має меж . Попадись йому тільки в руки , на очі чи на язик-поб'є , ославить , з брудом змішає . Ось його лакейська логіка : «Так наче хто ціле відро помий вилив на лице!»-скаржиться після того , коли пан його вдарив у морду . Нехай би сам на сам , ще не тек би було жалко , а то перед німцем , перед Дуняшкою...Тепер прямо тікай з двору , світ за очі . Яке тут буде життя мені, коли всі знатимуть про мене . Гроші є , слава богу. Його грішми і відкуплюсь від нього . Покричавши згорячу і за звичкою на молодого лакея Корнюшку , вилаявши його і погрозивши попові , Хвилька заспокоївся . Але не встиг Хвилька опам'ятатись від своєї невдачі, як пан покликав його до себе і все вибачив . Пан не міг не вибачити Хвилька , бо без нього він не зміг би продовжувати творити беззаконня над кріпаками . Справа тут в решті решт не в особі Хвилька . а в його ролі , як прислужника . Місце Хвильки міг замінити інший , хоч би й його учень лакей Корнюшка , але без вірних слуг пани не могли б творити тих ганебних справ , якими так знеславили себе перед народом.

Крім панів і підпанків , Карпенко-Карий у цій драмі засуджує токож і тих жінок з народу , які ставши жертвами папського «права першої ночі» , намагаються потім штовхнути інших дівчат на такий же шлях .Такою в драмі є молода жінка-Соломія , яка заздрить Ярині котрій вдалося повінчатись , уникнувши панського покою і плете проти дівчини всякі інтриги .

Позитивні образи жрами-Ярина , Микола , Карпо , Домаха і дід Аврам не зовсім вдались КарпенкуКарому.Загалом драма «Не так пани , як підпанки» сильна постановкою питання про потребу боротися з кріпосництвом , сильна критичним показом панів і підпанків , глибоким розкриттям їх психології , але менш сильніша в тій частині, де автор намагається відповісти на питання : хто і як повинен боротись із панами . Драматург намагався розкрити важливу соціальну ідею-боротьби народу проти кріпацтва на сюжеті обмеженому лише побутовими питаннями бородьби проти поміщицького права «першої ночі».Тему народної трагедії Карпенко-Карий перетворив в соціальну побутову драму.Можливо драматург не зміг до кінця впоратись із великою соціальною темою і образами протестантів проти кріпацтва , задуманими ним під впливом шевченкових творів , також , як «Марина»; «Не спалося , а ніг , як море»та інші . КарпенкоКарий наголошував більш на побутових , а не соціальних проблемах протесту кріпаків проти панів. Коли Миколу з весілля посадили в «буцегарню» і прикували за ноги до колоди , Карпо пішов до ньго з наміром познущатись , але потім вони порозумілись . Ось частина їхньої розмови : Микола . Ні...Ярина не піде...не піде..., а силою не поведуть. Карпо , А як не піде , то ти тут довго будеш на цепу сидіти , а може й у москалі здадуть.

Микола . Мені однаково , хоч на каторгу , аби Ярина не зрадила...а вона не піде на гріх...я знаю.

Карпо . О , це ти не знаєш каторги , тим так і балакаєш. І я , брат лютував : хотів пана вилами проткнуть, і над жінкою знущався , та як почали щодня хворостить , тоді тільки побачив , що проти гори піском не посилиш , а тепер бачу , що й жінка не винна , от хоч би й твоя Ярина ну , чим вона буде винна , коли захоче викупити тебе на волю?

Микола .(зскакує) Цить! Бодай тобі заціпило . Не говори мені цього! Я не хочу , ні волі , ні життя не хочу за таку ціну!...

Карпо . Ага! Не любиш? А як ти сміявся надо мною в такім самім припадці...

Микола . А-а...Правда , правда твоя...Прости...

Карпо . (піднімає його) Бог тебе простить , а я вже не серджусь , я забув свою зневагу...Прийшов посміятись над тобою , щоб зірвать серце , та тільки своє зворушив , дивлячись на твоє горе.

Микола . (обіймає його) Порадь же мене тепер , порадь же мій брате , бо я не переживу безчестя! Я повішусь...Я запалю горниці... У б'ю пана...Уб'ю ЯринуіКарпо він і над тобою надругався...Поможи ж мені вирватись звідцілля-ми уб'ємо його сьогодні , щоб більше вже нікому він не шкодив...

Карпо . Та годі тобі!3 одної біди хочеш в другу , - в більшу ускочить.

Микола . Що ж робить? Що? Кажи бо я з ума зійду!

Карпо . А що його зробиш? Я вже давно й сам збирався у мандри , та не було товариша . Так от , коли охота є , будемо тікать тепер удвох у неісходимі степи , у пущі, на Бесарабію , до моря...Там , розказували дід Авраам , і воля й приволля...А шлях я знаю-дід розказав.

Микола . Слухаю тебе і сердце замерло...Тікать , хоч на край світу я готовий , аби на волю.

Поставивши в драмі завдання показати кріпацтво як велике народне зло , Карпенко-Карий не дав у драмі позитивної відповіді на питання : що робити , як боротися проти кріпацтва? Виходячи із своїх раціоналістичних поглядів , він вважав , що хитрощами попів , їх прислужників треба було протиставити не народний протест , силу , а мудрість , життєвий досвід , щоб розгадати їх лукаві замисли . Втіленням такої народної мудрості і великого життєвого досвіду виступає в драмі патріархальний дід Аврам , який , наслухавшись від людей про тяжке лихо , яке спідкало Миколу і Ярему , сам прийшов до них , щоб допомогти своєю порадою.

Мати Ярини – Домаха дякує дідові: «Спасибі ж вам ,діду ,по вік вічний не забуду вашої поради ...Ви мене з труни підняли своєю радою ! Що то , господи головіщий та ще старий розум ,до смерті б не придумала того . що дід порадив!Крім цього , дід Аврам і чоловікам давав пораду – тікать від панів у вільні краї. Про це говорить Карпо , підмовляючи Миколу тікати у «неісходимі степи» , у пущі , на Бессарабію , до моря ...Там , розказували дід Аврам , і воля й приволя , ашлях я знаю – дід розказував.»

Порада діда добра , але запізніла , бо вже не було тих вільних «неісходимих степів»куди тікали кріпаки від панів у часи молодості діда Аврама.

Ідейна слабість і суперечливість поглядів драматурга є причиною і композиційної недосконалості драми і того милодраматичного нальоту , яким досить сильно охвачені позитивні образи , в першу чергу Микола і Ярема.

Підміна традеційного конфлікту – боротьби народу проти кріпосництва – боротьбою проти права «першої ночі» привела до втрати внутрішнього змісту і психологічної витривалості поступків героїв, змусила талановитого драматурга- реаліста вдатись до зовнішніх специфічних ефектів, створених поганою інтригою. Це стосується майже всіх вчинків Соломії, а також частково Ярини і Миколи , ось наприклад ,монолог Ярини : «Хіба піти ? Я не переживу свого сорому ! А що ж мені робить ? Що ? Милий через мене погибає . а я питаю – що? Серце не мовчить, серце шепче мені рятуй , мершій ,а я думаю , гадаю чи рятувать його! Буду ж рятувать! Піду!...

Будучи не в силі розкрити задумані образи в дії , Карпенко – Карий часто вдається до засобів саморозкриття або саморекомендації персонажів не тільки за допомоги мелодраматичних монологів , а й висловлювань «на бік».

Джерела та література:

1. Антонович Д. Український театр / Д. Антонович // Українська культура : лекції / за ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

2. Антонович Д. Триста років українського театру / Д. Антонович. – Прага, 1925.

3. Антонович Д. Український театр / Д. Антонович //Українська культура : лекції / за ред. Д. Антоновича. – К., 1993.

4. Білецький Л. Українська драма / Л. Білецький. – Львів, 1922.

5. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики / Л. Білецький. – К., 1998.

6. Борщаговський О. Драматургія І. Тобілевича / О. Борщаговський. – К., 1948.

7. Горский П. Йван Тобилевич (Карпенко-Карьгй). Драмьі и комедии / П. Горский // Киевская старина. – 1903. – № 6, т. 4.

8. Дмитрова Л. Український театр ХІХ ст. / Л. Дмитрова // Історія всесвітнього театру. – К., 1929.

9. Карпенко-Карий Іван Карпович. Твори : в 3 т. / упоряд., підгот. текстів, вступ, стаття та примітки Л. Ф. Стеценка. – К., 1960.

10. Кміт Ю. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) / Ю. Кміт // ЛНВ. – 1904. – КнЮ.