02-11-2015 990

Іван Карпенко-Карий

(1845-1907)

Творчість Івана Карпенка-Карого увібрала багату сміхову культуру півдня України, що формувалася під впливом культури запорізького козацтва.

Не був чужим Карпенкові-Карому й комізм його попередників з рідної та світової літератури.

Етнічні джерела комізму письменника доповнили й ті люди, з якими він безпосередньо спілкувався: брати й сестри, оточення в Бобринці, де минули його дитячі та юнацькі роки, Єлисаветграда, навколишніх міст, де він жив, працював.

У сміховій культурі комедіографа відчутні впливи певних літературних зразків, традицій. Гостропародійний гротеск постає внаслідок вивертання навпаки усталеного й загальноприйнятого, на загостренні до абсурду алогізмів, побудованих з найпоширеніших компонентів реальності.

Комізм у Карпенка-Карого грунтується на прийомах лукавого інакомислення, смислової інверсії, що також іде від сміхової народної культури.

Комізм у п’єсах українського драматурга випливає з дійства, зі сценічної життєдіяльності героїв. Карпенко-Карий в основу драматургії поклав принцип — характери і дія. Він ставив у центрі людину з її думами, прагненнями, емоціями, мріями. Передусім же драматурга цікавило життя людського духу.

Його персонажі, долаючи житейські складнощі, прагнуть “вибратись з мужичества” шляхом науки, освіти, напруженої праці, вони шанують національну культуру, мову, дотримуються народних звичаїв. Все, що порушувало ці принципи, висміювалось, називалось суєтним.

Біографія

Популярні твори

Іван Карпенко-Карий. Твори в трьох томах

Том 1 (Драматичні твори)

Зміст