Молодіжний філософ сенсу Роман Кісь
Вночі 13 грудня 2020 року помер відомий український філософ та мій друг Роман Кісь. У віці 71 рік він помер від коронавірусу.
Мені якраз 7 грудня 2020 року виповнилося 30 років. Ще встиг востаннє подзвонити до Р. Кіся, але не зміг додзвонитися. Це вже потім я дізнався про цю сумну новину.
Познайомив мене із Романом Кісем хлопець з Харкова Ігор Алексєєв. Восени 2014 року. Привів до мене в гості. Тоді ми цілий день обговорювали філософські питання. Я тоді працював в Інституті родини та подружнього життя УКУ.
Потім в мене почали змінюватися погляди на життя. І я ще краще почав розуміти Кіся. Бо він окрім академічного знання по філософії, ще нею жив. Та й іронізував, що після життя на однині в горах йому хочеться поговорити.
Говорив він багато та цікаво. Колись з ним слухав музику та говорив про неї. Розказував, що джаз слухав у парку імені Богдана Хмельницького ще в Радянському Союзі, коли був молодий. Також ділився з людьми, що його внук привив йому любов до метал гурту System of a Down.
Були часи, коли в мене проживав певний час Роман Кісь. Потім заходив в гості. Вмів добре спілкуватися англійською із Джої Масареком (американець із Техасу. Зараз живе в Україні), який також проживав у мене певний час. Оскільки пан Роман був християнських поглядів, то розпитував американця про те, чи Оззі Озборн не співає щсо, що не суперечить християнським поглядам. То Джої розповідав нам про те, що ні. Протестанські пастирі вітають самі в США такі захоплення металом. Та грають його при церквах.
Прийшов пан Роман знову в гості. Був ще один інший молодий друг. То цей раз говорив він з другом про відпочинок в Карпатах. Та як знайомитися із дівчатами в клубах. Мало того. Коли була одна з моїх подруг в гостях. То Кісь почервонів. На наступний день подзвонив та сказав, що ж я його не попередив :) Ось такий він був молодий в душі старий мудрець. Мені б таким на старості бути.
Найбільшим його фанатом серед моїх друзів є Віктор Захандревич. Він найбільше прочитав книжок Романа Кіся. Навіть зрозумів та заціінив таку тяжку, як "Свобода та рух смислів".
На думку Романа Кіся свобода людини полягає у творенні власних смислів, що проявляється у свободі творчості та від накидуваних суспільних стереотипів. Хоч він розписував свої книжки важкою філософською мовою, але жив філософією. Не хотів нічого мати спільного з ярликами, які накидає академічна спільнота. Тому не любив формальностей.
Не буду входити детально в його філософію українського урбанізму. Бо на його думку, щоб поширилася укранізація, то маємо позбутися хуторянства та шароварщини.
На практиці це означає, що, наприклад, має бути український реп. Цей музичний жанр в першу чергу із США. Поширення англомовної музики - то є "глобалізація". А якщо реп українською мовою, то це "глокалізація".
Роман Кісь працював в Інституті народознавства НАН України. В останній рік життя він і далі був при свідомості та активний. Ми ходили до нього в гості у його кабінет у музеї етнографії. Також йому Інститут надав окрему кімнату. Ще ми ходили разом по кафешкам. Пан Роман любив каву, круасани та сухе вино.
Я особисто не спілкувався ніколи з його дочкою, відомою історикинею, Оксаною Кісь. Також не знаю його сина Зоряна, якого він прийняв з одностатевою сексуальною орієнтацією. Знаю, що він їх сильно любив. Та ними гордився.
Роман Кісь розказував історію, що відомість феміністки Оксани Кісь з неба не впала. Вона швидко вивчила англійську мову (пан Роман сам її добре знав). Та взяла іноземні гранти. Вибрала вдалу тему - історичні феміністичні студії життя українських жінок. Цей добрий приклад я запам'ятав.
Ще багато можна про нього розказувати. Також він мене навчив на своєму прикладі, що важливий міждисциплінарний підхід. Він всім цікавився. І ті ж самі знання з музики та кіна він міг використати у філософських працях.
А за життя він багато мене навчив.
Роман Кісь казав мені, що старому йому добре було писати. Тяжко, бо стомлювався. А полегшував справу досвід набутий з роками. Казав, що осягав неймовірних ідей. І його праця, яку він здійснив протягом життя має популяризуватися широко в Україні та світі.
Єдине жаль, що за карантину не зміг побувати на його похоронах. Бо були на них найрідніші.
Пропоную вам до читання моє старе інтерв'ю з Романом Кісем.
