Еволюція мов

Біблійне сказання про Вавилонську вежу говорить, що в давні часи все людство розмовляло однією мовою, та потім це взаєморозуміння зникло. Хоча на питання про існування єдиної прамови у вчених відповіді немає, той факт, що тисячі мов, які нині існують, утворилися від значно менш багаточисельних предків, сумнівів у лінгвістів не має.

Чим же пояснити існуюче мовне різноманіття? На людство, яке почало розселення з Африки, попереду чекала незаселена планета. Від племен зі своєю особливою культурою, в яких люди розмовляли однією мовою в пошуках дичини та плодючої землі, рідко відокремлювалися менші групи. У міру розселення й обживання нових земель зв'язок між цими групами зникав, і кожна починала жити по-своєму. За сотні років, проведеними в несхожих умовах, все, починаючи з їжі й закінчуючи сусідніми племенами, було іншим. Діалекти, що відрізнялися хіба що лексикою й вимовою слів у мовному аспекті, повністю різнилися, що перетворювало нащадків колись єдиного плем’я в чужоземців.

Досліджуючи цей процес, сучасні лінгвісти виступають у ролі еволюціоністів, простежуючи розвиток різних мов від їхнього спільного предка до протомови. Групи мов, що мають такого предка, називаються мовною сім’єю. У такій сім’ї зазвичай виокремлюють багато гілок і підсімей. Але як узагалі визначають, що між мовами існує спорідненість? Схожі слова нам іще ні про що не говорять. Таке може пояснюватися як простим співзвуччям, так і запозиченнями з інших мов без усяких спільних пращурів. Більш надійні в цьому плані граматика й синтаксис, а також базова лексика, числівники, займенники чи терміни спорідненості, що, як правило, не запозичуються. Завдяки порівнянню цих характеристик у всьому їх обсязі, виявленню однотипних змін у вимові та відповідності між різноманітними мовами можна встановити лінгвістичну спорідненість, прослідкувати етапи еволюції мови та до того ж реконструювати безписемні мови-предки.

Порівняльне мовознавство також допомагає історикам виявити місце походження наших пращурів і їх спосіб життя завдяки інформації про те, які слова їхньої мови є запозиченими, а які ні.

Проблеми, з якими зустрічаються лінгвісти протягом реконструкції еволюційного дерева мов, дві. Одна полягає в тому, що не можна однозначно сказати, де починається розгалуження на діалекти, інакше кажучи, де та межа, що відрізнює власне мову від діалекту, а діалект - від мови. Скажімо, діалекти китайської, які розглядаються як окремі мови, відрізняються настільки, що їх носії одне одного не розуміють. А для різномовних іспанців і португальців взаєморозуміння - річ звичайна. Справа в тому, що мови, які нині існують, не можна чітко розкласти по поличках: ось одна, ось друга. Межі між ними стерті, тому в рамках суворої класифікації мовам тісно. Частіше мова вважається діалектом і навпаки не тому, що це виходить із лінгвістичних шукань, але винятково з політичних і національних міркувань. Саме тому відповідь на питання: “Скільки всього на світі мов?”- залежить від того, кому його поставили й варіюється від трьох до восьми тисяч.

Друга проблема в тому, що відповідно до наближення до коренів еволюційного дерева мов, кількість письмових свідчень різко зменшується. Розмежування мовних сімей, які існують нині, відображають лише те, наскільки їх можна класифікувати з використанням наукового підходу й має на увазі, що зв’язки між мовами різних сімей не вдалося виявити. Та наука не стоїть на місці. Враховуючи, що ряд теорій про спорідненість мовних сімей на більш високому рівні висмоктані з пальця, багато нині загальновизнані, а ряд інших проходить перевірку. Наприклад, ряд мов численних племен, які до цього не піддавалися загальному вивченню. Не виключено, що встановити спільного пращура всіх мов і те, чи існував узагалі такий пращур, який дав початок вавилонському стовпотворінню, не вдасться. Але ось вам порада: почуєте мову іноземця, нагостріть вуха - не виключено, що почуєте щось рідне.

Переклав Володимир Рижик

спеціально для порталу “Експеримент”