Олена Пчілка. Спотиканки

Ануте скажіть швидко, кілька раз без помилки:

Летів горобець через безверхий хлівець, ніс четверик гороху без червотоку, без пачервоточини.

На дворі трава, на траві дрова.

Вередували вереднички, що не зварили вареничків; не вередуйте, вередниченьки,— ось поваряться варениченьки.

Прилетіли горобці, говорили про крупці; не про крупці, не про покрупицю, а про крупник та про покруп’ячко.

Ану ж лишень скажіть швиденько:

«Ваш паламар нашого паламаря не перепаламарює!»

Хто швидко теє скаже — тричі, не збившися,—той здобуде смачного пиріжка!

Ануте швидко скажіть тричі поспіль:

« — Сестрице, чи ткачі тчуть, чи не тчуть?

— Чуть-чуть тчуть, ледь човники волочуть, бо їсти й чуть-чуть не чуть!

— Нехай ще чуть-чуть потчуть, бо вже чуть, що перепічки печуть!»

А що? Не скажете швидко? Спотикаєтесь? На те ж воно й «спотиканкою» зветься. А мені одна волинська дівчинка так швидко це говорила, мов чечіточка цвірінькала.

ПОЛТАВСЬКІ ШВИДКОМОВКИ

Ануте скажіть швидко, тричі, не збившись:

— Наш перепел підподьомкає: підподьом, підподьом! Та ще не випідподьомкався.

Або оце:

Пророкував пророк про пророчі речі; трохи недопророкував, а трохи перепророкував.

Шито ковпак, та не по-ковпаківському.

Пішов Прокіп, кипів окріп; як і при Прокопі кипів окріп, так і без Прокопа кипів окріп.