14-12-2021 Розваги 109

Денис Лукін. Літературний конкурс

Денис Лукін. Літературний конкурс

Портал Експеримент обрав кращі твори для Солодкого літературного конкурсу. Автори, яких ми опублікували на сайті, переходять на наступний етап - читацьке голосування. Автор, який отримає більше лайків, отримає перше місце та солодкий подарунок від порталу Експеримент.

Якщо саме це оповідання вам сподобалося, ставте лайк та робіть репости у соціальних мережах. Саме так ви проголосуєте за свого фаворита. 19 грудня визначимо переможця.

У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)


Як я ревнував свою дівчину до гарячого шоколаду

Моя дівчина не вживає каву. Вона любить какао. Проте сьогодні ми пішли пити гарячий шоколад.

Справа в тому, що в місті існує лише декілька місць, де готують гарний какао. В цей момент всі вони були далеко від нас. І ми відправилися в «Шоколадницю» за, власне, шоколадом.

Це так дивно… Я купую пакет найдешевшого какао-порошку, який коштує, як одна порція напою в будь-якому закладі, а вистачає його на 100000000 чашок, молоко і виходить набагато смачніше, ніж у більшості кафе. У чому тут прикол?.. Вони що, спеціально готують його погано? Бариста-мізантропи…

Правда, весь час сидіти вдома і пити свій бездоганний, найкращий в світі какао не станеш, от ми і платимо цю високу какаоісту ціну за можливість гуляти і знаходитися серед людей…

До цього я у «Шоколадниці» жодного разу не був – якось так вийшло. Я не ходжу по туристичним місцям. Надаю перевагу тим закладам, де не зустрінеш приїжджих – куди навіть місцеві рідко заходять. А дівчина… До речі, познайомтесь: Саша. А Саша водила туди родичів, котрі якось приїхали до неї в гості, і замовила там гарячий шоколад. З того часу іноді туди заглядає.

Ми піднялися нескінченними сходами на сааамий останій поверх і сіли за столик. Підійшла офіціантка. Саша, попередньо зчитавши меню з поверхні столу QR-сканером, замовила гарячий молочний шоколад зі збитими вершками. Я – американо.

Нам принесли напої: Сашин шоколад і мою воду зі смаком кави…

Спочатку Олександра довгою ложкою з’їла вершки. Потім розмішала напій (здається, він був ще й з цукром). І зробила поспіль два великих ковтка.

Після другого вона здригнулася. Від задоволення. Ніби колонія…ні, не мурашок, а табун диких коней пробіг її шкірою. Я подивився на чашку зі світло-коричневою рідиною як на свого суперника і ворога.

Не пам’ятаю, щоб Сашу колись так від мене пересмикувало. Це що ж, я гірший за шоколад?..

Хоча, з іншого боку, дуже самовпевнено для людини вважати себе кращим за цей дар богів – шоколад.

Потрібно визнати свою поразку. І прийнявши це, перемогти: стати над ситуацією.

Знищити гординю смиренням. Знешкодити его холоднокровністю.

Але перемогою над собою я насолоджувався недовго. За сусідній столик сіли хлопець з дівчиною, і у цього парубка був майже такий самий, як в мене, білий светр. Відчуття, ніби явився мій двійник. А в одному приміщенні може бути тільки один я!

Я швидко накинув на себе пуховик, аби ніхто з відвідувачів не помітив цього казусу, допоміг вдягнутися своїй дівчині, і ми пішли.


Читайте также