Термінологічна лексика в поезіях Івана Драча

Власенко В.В., Цепколенко А.О.
Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

Ще кілька десятиліть тому запровадження до мовної тканини художнього твору твору термінологічних слів сприймалося як сміливе новаторство і викликало бурхливі дискусії, оскільки ця категорія лексики перебувала на периферії літературної мови, була маловідомою і вважалася виключно раціональною, а тому й неестетичною. У наш час, коли термінологія багатьох галузей науки, техніки й виробництва, колись вузькоспеціальна, стала загальновідомою не тільки у книжно-літературному, а й в усно-розмовному вжитку, змінився її стилістичний статус. Вона стала органічним і масовим компонентом сучасної мови, в тому числі й мови художніх творів. Справді, часте й різноманітне звернення до термінологічної лексики, в тому числі й вузькофахової, в усіх жанрових різновидах сучасної художньої творчості свідчить про величезні пізнавально-метафоричні можливості поетичного слова.

“Нині ми, ані на мить не вагаючись, вводимо в трепетну тканину поезії найсучаснішу наукову термінологію, у філософських візіях апелюємо й до генетичного коду, до так званого підсвідомого, навіть формули вмонтовуємо в рядки. І вважаємо, що це такий же предмет поезії, як і традиційні солов'ї, ромен і калина... І забуваємо, що значною мірою завдячуємо й Іванові Драчеві, який одним із перших, незважаючи на наші ж кпини й іронізми, пробивав цю дорогу… Він став тим першим хоробрим, хто взяв на себе роль каталізатора поетичного перебігу, хто в його усталений і апробований категорійний апарат увів новітні поняття, які до цього вважалися предметом уваги будь-яких виробничих чи наукових галузей, окрім поезії [Олійник 1994:315]”. Іван Драч став одним із тих сміливих новаторів (поруч із Б. Олійником, М. Вінграновським, Л.Костенко, Л Вишеславським), які показали можливість використання термінологічної лексики у поезії. Це новаторство митця полягало в осмисленні суспільно важливих тем із позиції філософського, морально-етичного бачення, в піднесенні найбуденніших фактів до рівня поетичного узагальнення. Терміни стають джерелом художньої образності, художньої конкретизації. Не втрачаючи ознак книжного походження, вони набувають високого поетичного звучання. Як справедливо зазначає Арнольд [Арнольд 1973:36], навіть один вдало використаний термін може надати поетичному творові відчутний колорит сучасної епохи.

Спостереження над термінологічною лексикою поетичних творів Івана Драча здійснювалось на основі вибраних творів у 2-х томах [Драч 1986], куди ввійшли вірші та поеми шістдесятих-сімдесятих років. Суспільно- політичні зрушення 60-х років щасливо збіглися з небаченим до цього ривком наукової мислі, освоєнням космічного простору. Руйнуючи закостенілі стереотипи української поезії енергією свого таланту, Іван Драч відгукується майже на все, “і тому в складній єдності з усіма калинами, пижмами, жайворонками у його поезії живуть космічні ракети і чимало інших див доби НТР - аж до... формули ДНК і “кібернетичного собору” [Новиченко 1986:10]”. У ті часи навіть самі назви вражали своїм новаторством: “Балада ДНК - дезоксирибонуклеїнової кислоти”, “Балада про кібернетичний собор”, “Жартівлива балада про теорію відносності”, “Балада синтезу”, “Балада про генеалогію”, “Вірші на перфокартах”, “Протуберанці серця”та багато інших.

Термінологічна лексика поетичних творів Івана Драча досить різноманітна: загальнонаукова, військова, фізична, технічна, космічна, кібернетична, медична, географічна, філологічна, музична, спортивна тощо. Усі досягнення цивілізації в художньому мисленні Драча асоціативно поєднуються із світом природи, суто фольклорними коренями, створюючи свої парадигми тропів (лекала шляхів, бензиновий мед, центрифуги життя, Боянові метастази, полинові екстази, зоряні механізми, зірок маховики, золоті логарифми зорі, ідуть у піке зірки, буйні ракети тополі та ін.).

Загальнонаукова термінологія (теорія, аналогія, синтез, аргумент, експеримент, дискусія, прогноз, закон, еволюція, інтуїція, символи, коди, тести, схеми, формули, теореми, форма і зміст) у поетичному контексті Драча виступає у несподіваному поєднанні, стає основою індивідуально-авторських новацій свого часу (дмуться закони, закони кристалізуються, експерименти чухають орбіту). “Колись Гарпія Лорка сказав: “Що таке поезія?.А ось що: поєднання двох слів, про які ніхто не підозрював, що вони можуть поєднатися і, що, поєднавшись, вони виражатимуть нову таємницю кожного разу, коли їх вимовлять” [Сологуб 2002:105]”. Поезія “На дні роси” написана з приводу випуску енциклопедії кібернетики. Тут автор захоплено вигукує: - Уперше в світі! - чуєш - вперше в світі. (Енциклопедія кібернетики вперше у світі вийшла українською мовою у1973 році). У цьому творі органічно поєдналися поезія природи й поезія істинних досягнень цивілізації, як хліб і сіль:

Це тонізуюча ін'єкція майбутнього
У вену віку, ластівки-чорнявки
Із тої дивовижної весни
Нового часу, що гряде для внуків,
Воли два чорних, що везуть добу
У ярмах цифр, у павутинні схем,
Два чорних огирі, два дивних елеватори,
Наповнені по зав'язку пізнанням.
Тяженні два состави - скільки люДства
Лягли під них і рейками гудуть
В тривожних формулах, в гарячих теоремах! (1,245)

У “Баладі про відро” єдність форми і змісту асоціативно переростає від буденного цинкового віДра через вишні, груші, дині-дубівки, листя хрону чи гички у повноту буття, що “по вінця насипане небом”.

Я - цинкова форма. А зміст в мені - вишні,
Терново-огненні запилені кулі...

Я - цинкова форма. А зміст в мені - груші,
Суперниці сонця, світильники саду.

Я - зрізаний конус. А зміст мій до скону -
Все незалежне, що вплине у мене (1, 115).

Як відомо, дуже виразною рисою термінології у художньому мовленні є руйнування її системності. Автор використовує не певну мікросистему спеціальних термінів, а лише ті елементи різних термінологічних систем, які йому потрібні для художнього зображення дійсності. В результаті художнього переплавлення різноманітної термінологічної лексики створюються віршований художній контекст, а не науковий чи науково-популярний твір. У поета гармонійно співіснують різні термінологічні елементи: хімічні (ртуть, миш'як, кальцій, калій), фізичні (електрострум, струм, енергія, радіоактивний, нейтронний), математичні (конус, циліндр, прямокутник, теорема, інтеграл) та ін. Іноді поєднуються одразу кілька термінологічних елементів, які можуть відноситися до різних галузей науки. Так, у “Кінобаладі” для “кіновіруючих” поруч із “соборами літератури”, “органом поезії”

Горить перед очима геометрично безжальний прямокутник,
Цей білий рентген атомної доби,
Цей білий амвон другої половини
двадцятого століття. (1, 152)

У інших рядках (“Серпнева балада”) поєднання терміна протон, що позначає стабільну позитивно заряджену елементарну частинку атомного ядра будь-якого хімічного елемента (СУМ, т.8, с. 324) і виробничого гудрон, що в свою чергу позначає густу смолянисту речовину, яку одержують після перегонки нафти і використовують як мастило в шляховому будівництві (СУМ, т.2, с. 189) виростає до поетичного символу доби.

Згорає серпень золотим крилом,
Згорає серце всупір заборонам,
Відходимо - веслом і череслом,
Приходимо - протоном і гудроном. (1,. с. 231)

Або у вірші “Протуберанці сонця”:

Летить прокльон в зимовий сон, -
Ми розкутурхаєм в двобої
Людський граніт, людський гудрон... (1,82)

Різноманітна за складом і широка за обсягом технічна термінологія. Тут і назви речовин (гас, бензин, керосин, нафта, солідол, цемент, бетон, гудрон, дюраль та ін.), і механізмів та їх частин (мотор, турбіна, домкрат, шків,кран, радіатор,вентилятор, центрифуга та ін.), і назви дій і процесів (електрозварка, зварка автогенна, кристалізація, креслення, детонується, програмувати, розшифрувати, монтувати тощо). Термінолексика, навіть вжита у прямому номінативному значенні, набуває у художньому контексті нового звучання. Не можуть не викликати тривогу рядки:

Щось моторошне є, коли буяння плоті
Себе вганяє у цемент і камінь,
Коли прекрасна жінка в пишнім цвіті
Дитя не тулить у пориві матері,
А доцвітає над електрозваркою,
Немов заклята чимось і для чогось! (2, с. 286)

Автора хвилює залежність людини від штучних мертвих механізмів або процесів. Можливо, тому й закликає сучасників звернутися до природи (“Назад до природи”), зберегти цінність життя:

Назаддо природи - природа вже просить!
Досить синтетики - сплутані коди.
Досить неправди - правди не досить!
Назаддо природи! (2,54)

Як майстер надзвичайних, блискучих барв слова І. Драч навіть сувору медичну термінолексику інтимізує, вдихає у неї нове життя. Смілива нетрадиційна асоціативність у несподіваному поєднанні термінів породжує нові мовно-естетичні знаки завдяки метафоричній образності (тінь наркотична, ніч венозна, капіляр соломи, півкапілярчик неба, стуДінь аорти, рахіти цегли, заліза і скла, лицар аспірину, лицар сеДуксену, хронічний нежить століть, ревматизм у проклятих-заклятих суглобах мистецтва, пароплави плинуть венами).

...Ніч венозна
В артеріальну зореніє. (1, 179)

У поетичному контексті відбувається детермінологізація терміна, хоча асоціативне уявлення про первісний зміст у деяких ситуаціях нагадується.

Блакитний мороз стане сивим морозом.
Той білим серпом все на сніг пережне,
Та біла земля під зимовим наркозом
Женьшенем калини врятує мене...(1,226)

В авторській мовотворчості виявляються безмежні можливості індивідуального осмислення загальновживаних слів у їх поєднанні зі спеціальними, термінологічними. Звичні загальновживані слова виходять за межу первинних номінацій, набувають додаткових конотацій, інших внутрішньомовних відношень, наповнюються метафоричним змістом.

Прозора струна соломи,
Золота стеблинка відданості,
Якою стікає сонце -
Сонцегін, капіляр соломи... (1,180)

Поетичне кредо І.Драча висловлене ним же такими рядками: “Художнику - немає скутих норм. Він - норма сам. Він сам в своєму стилі”. Для поета немає раз і назавжди встановлених законів. Кожний шукає в безмежних мовних контекстах свій шлях, свої прийоми. Не будемо торкатись інших складників стилю і поетики автора, а спостереження за функціонуванням термінології в поетичній творчості Івана Драча дають підстави стверджувати, що актуальна для свого часу термінологічна лексика органічно входить у його поетичний словник і виступає важливим компонентом індивідуального стилю. Навіть якщо взяти тільки знакові для своєї епохи ракетно-космічні терміни, які в художньому відображенні дійсності уже стали традиційними поетизмами, то у Івана Драча вони вони мають суто “драчівський” індивідуально-авторський стилістичний колорит“. У нього “Уся планета - лиш Дрібна зернина Із елеватора космічної надії”. (1, 56) А у “Жартівливій баладі про теорію відносності”:

“Картоплини овальні, неначе планети”.
………………………………………………
Потім беруть ті планети на горб
З їх атмосферою та стратосферою
Та кагатують, а дядько Ригор
Їх зверху соломою, землею їх зверху! (1, 104)

Поет іноді трохи підкреслено вживає термінологічну лексику поряд із побутово-розмовною, ніби навмисне демонструючи органічне вже входження означуваних ними реалій до фонду загальномовних, буденних, а не екстраординарних понять.

Терміни різних галузей наук у проаналізованих поезіях стають центрами тропеїчних переосмислень, важливим джерелом поетичної експресії. Естетичні перетворення термінологічного слова в поетичній мові Івана Драча завжди обертаються низками свіжих метафор, кожна з яких заслуговує на окремий докладніший розгляд.

Література

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. - Л.: Просвещение, 1973.
2. Драч І.Ф. Вибрані твори: В 2-х т. / Передмова Л. Новиченка. - К.: Дніпро, 1986. Олійник Б.І. Тривожні дзвони Івана Драча // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.:У 3-х книгах..- К.: Рось, 1996. - Книга третя. - С. 313 - 319.
3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасно української мови. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000.