Матеріали та варіанти для віброізоляції автомобіля

Традиційна віброізоляція

Матеріали для віброізоляції значно відрізняються від усіх інших за складом і матеріалами, що використовуються в їх основі. Для застосування в автомобілі виробники найчастіше виготовляють спеціалізований варіант, який не тільки наноситься і тримається практично в будь-яких температурних умовах і за різних показників вологості, але також є унікальним «готовим» форматом, що поєднує в собі кілька функціональних шарів.

Типова вузькоспрямована віброізоляція для авто - це бітумна, мастична, мастично-бітумна (комбінована) або каучукова основа, що одночасно є клейким шаром (за певних умов), а також другий захисний шар з тонкої металізованої фольги, яка водночас є захисною оболонкою з конкретним функціоналом.

Структура віброізолятора може відрізнятися. Наприклад, фольгована оболонка може бути відсутньою, але описане еталонне поєднання є оптимальним і найбільш ефективним не тільки щодо ККД віброізолятора, але так само і в питанні зручності поєднання різних матеріалів одне з одним, зокрема віброізоляції та шумоізоляції авто, оскільки клеїти шумоізолятор набагато доцільніше поверх твердої та рівної поверхні фольги.

Матеріали, крім іншого, відрізняються за способом нанесення чи наклеювання. Бітумні або комбіновані найчастіше вимагають попереднього сильного нагріву (зазвичай за допомогою будівельного фена) для гарної адгезії до листа металу або пластику. Тоді як інші типи основи вібродемпфера можуть приклеюватися без додаткового нагріву, на власний липкий шар. На практиці ефективність і безпосередня ККД помітно вища саме у матеріалів, які вимагають попереднього нагріву.

При виборі віброізоляції варто врахувати й особливості того чи іншого матеріалу, прямопропорційні основним робочим характеристикам. Так, наприклад, вібродемпфери на бітумній основі можуть змінювати свої властивості залежно від зниження температури: якщо вона знижується до нуля або набуває мінусових значень, то бітумна основа твердне, її КМВ погіршується і фактично перестає працювати за прямим призначенням.

Спосіб вирішення цієї проблеми полягає або у виборі альтернативного за складом матеріалу (точніше його основи), або ж так званих «мікс» варіантів, де в одному вібродемпфері поєднується кілька шарів бітуму з мастикою та прошарком з паперу чи іншого шару. У такому разі в роботу «включаються» потрібні шари, які не втрачають своїх властивостей за низьких температур.

Рідка віброізоляція

Досить сучасний вид вібродемпфера, який наноситься зазвичай методом напилення, є подобою рідкої гуми з різними присадками, яка застигає і полімеризується після нанесення, утворюючи стійкий шар. Застосовується зазвичай в особливо агресивних місцях, які постійно контактують з вологою або брудом, наприклад, на днищі або в зоні колісних арок.

 Така віброізоляція має свої незаперечні плюси:

• матеріал наноситься досить легко;
• він стійкий до зовнішнього впливу середовища, не боїться вологи та холоду;
• за дотримання правильної технології нанесення рідка віброізоляція виконує роль якісного антикора, захищаючи днище від утворення іржі;
• легко наноситься на складні форми;
• ненабагато збільшує вагу машини.

Однак є й суттєві недоліки:

• термін служби такого активного шару становить 5 років; після чого шар треба оновлювати;
• ефективність роботи такої віброізоляції досить низька;
• віброізоляція сильно твердне, утворюючи подобу кірки, що також негативно позначається на ККД.

Нанесення такої віброізоляції доцільно лише там, де будь-яка інша швидко стане непридатною або не зможе нормально триматися (зазвичай з нижньої сторони днища та колісних арках).