Що відбувається у темряві. Шалденко Марія

         Лагідний літній вечір добігає кінця. Вулиці майже спорожніли, лише зрідка чутно як проїжджає дорогою вантажівка, а їй вслід протяжно виють бродячі собаки. Небо вкрилося темним килимом з міріадами зірок, а багатоповерхівки витріщалися в темряву своїми яскраво-жовтими очима. За кожною парою ховається життя: мешканці оселі або насолоджуються омріяним відпочинком, або намагаються впоратися із завданнями, які не хочеться брати їх із собою в завтрашній день. Згодом метушня по всіх квартирах починає поступово вщухати, замовкають голоси – царство сну розтуляє свої обійми.

         Проте не всі радо готові в ці обійми кинутися. Для когось сон –збірник тривог і хвилювань, а зовсім не казкова оаза відпочинку. Перш ніж заснути іноді доводиться пройти випробування розплутуванням власних думок, що відбирає чимало сил. Запитання, які часом не дають спокою й протягом дня, вночі чомусь стають ще більш гострими й вертяться в голові з неймовірною швидкістю й завзяттям.

         Так само в одній із квартир, де щойно згасло світло, не міг виплутатися зі своїх численних запитань маленький хлопчик. Одна пара очей будинку знову засяяла, самотньо глипнувши в пащу ночі.

         «Синку, нащо ти ввімкнув світло? Ти вже з годину мав би солодко спати й бачити сни», –  увійшла до кімнати помітно стомлена мама. «Я не можу спати, коли маю стільки запитань та жодної відповіді, тож мушу над ними гарненько подумати. Ех, якби ж хтось допоміг мені», – поскаржився малюк.

«Ну що ж, зробімо так: кожного разу перед сном я старатимусь відповісти на одне з твоїх запитань, після чого ти одразу засинатимеш. Згода?» – запропонувала мама.

• Згода!
• Що ж, слухаю твоє перше запитання.
• Мене насправді цікавить безліч речей, але найперше, я би хотів дізнатися, що відбувається в темряві, там за нашими вікнами на безлюдних вулицях? Хто хазяйнує там, поки кожна людина, велика й мала, лежить у своєму ліжечку? Чи справді під зоряним небом не відбувається нічого надзвичайного? Що за дивні звуки інколи долинають вночі знадвору?

Мати вимкнула світло, замість нього засвітивши маленький нічник у вигляді зірочки й вмостилася на кріслі навпроти ліжка, приготувавшись до довгої розповіді.

• Ти любиш дивитися сни?

«Як це стосується мого запитання?» – нетерпляче поцікавився хлопчик, якому вже страшенно кортіло почути відповідь.

–  Просто скажи, чи любиш ти дивитися сни?

• Ну…Люблю, вони чимось схожі на мультики, щоправда, часом зовсім незрозумілі. Але, якщо сни страшні, то краще вже взагалі без них.
• А чи ти колись замислювався, звідки вони беруться?
• Ні, про таке я ще не думав…
• Отож-бо й воно. А ось як. Коли все місто огортає темрява, покрита пеленою сонливості, й люди вмощуються у своїх постелях, щоб відновити сили, на вулиці виходять двоє чоловіків. Один із них одягнений у плащ, що змінює відтінок залежно від того, наскільки темна ніч: що вона темніша, то світліше плащ. На плечі цього загадкового чоловіка сидить білосніжна сова, яка тримає в дзьобі тканинний мішечок.
• А що лежить у мішечку, мамо?
• У мішечку лежать маленькі диски, на яких записані хороші сни, покликані розслабити людину, потішити її та відволікти від щоденних турбот. Подібно тому, як диски вставляються в комп’ютер, так цей чоловічок легким порухом руки вкладає їх у голови сновидців.
• Чому ж тоді трапляється таке, що сняться справжнісінькі жахіття?
• Тому що єдина схожість життя з казкою — існування зла на противагу добру, а суттєва відмінність — це, що останнє не завжди перемагає. Як я вже казала, на вулицю виходять два чоловіки. Другий теж одягнений у плащ, якому властива зміна кольору, та за іншим принципом: що світліша ніч, то темніший плащ. За цим чоловіком летить кажан, що несе мішечок із насінинами.
• Із насінинами?
• Так. Плоди цих насінин — сумніви. Якщо їх посіяти в людській підсвідомості, то з них проростуть нічні жахіття, сповнені тривоги й страху. Певна річ, добрий носій снів старається не допускати розповсюдження цього бур'яну по людських головах, але й він не всесильний. Буває, що підступний кажан настільки швидко опиняється в оселі, що й оком не встигнеш змигнути. Навіть, якщо в голові сновидця вже є диск із чудовим сном, засипані кажаном зернята псують його подібно до того, як ламається дисковод від сторонніх предметів. 

"Невже нема на це жодної ради?", — майже розпачливо запитав малюк.

• Звісно є. Протистояти розростанню бур'яну може кожна людина.
• Як може це зробити людина, коли не спромігся сам носій снів?
• Може, синку. Людина сильніша за будь-яких чаклунів, набагато сильніша, ніж сама думає. Для того, аби завадити згубним насінинами руйнувати сновидіння, достатньо лише створити найнесприятливіші умови для їхнього зростання. Біда в тому, що ми самі або зовсім не боремося з насінинами, або робимо це занадто слабко. Люди поливають їх власною невпевненістю та страхами, тому вони й проростають, пускаючи коріння глибоко в надра наших душ. Тендітні диски носія снів тоді безслідно розсипаються, бо ми геть не намагаємося їх зберегти. 
• А що робити, якщо раптом підлий кажан посіяв насіння в голові людини?
• Не зважати на те, як воно лоскоче мізки, як падає на дно свідомості з легким стуком. Вдавати, що не бачиш і не чуєш нічогосінько — ось порятунок. Концентрація на сну-мультику, який створив носій сну — ось спосіб вирватися з лап кажана. Головне пам'ятати, ніхто, навіть, добрий чаклун не зможе зарадити, якщо ти сам не викоріниш те сміття, вкинуте лихим чоловіком та його улюбленцем. 
• Віднині я так і робитиму — боротимуся з цими шахраями. Мамо, а куди зникають ці чоловіки зранку?
• Йдуть по своїх домівках: добрий чаклун записує нові приємні сновидіння на диски, а злий — сушить нову партію насінин. Тобі вже час засинати, синку. У героїв моєї розповіді саме починається робоча зміна.

Не встигла вона договорити цих слів, як хлопчик уже поринув у сон, в якому неодмінно викорінить всі до одної пагубні насінини й насолоджуватиметься цікавим сюжетом чарівного диску. Мама підіткнула ковдру й вийшла з кімнати, загасивши нічник.