Війна, кохання, перемога. Бернашевська Наталія
Безтямна від безсилля і жалю
За тебе, мій коханий, сльози ллю.
Залив і в серце , і в нутро моє тривогу
Жорстокий чорт, що не боїться Бога.
Не маючи таланту і ідей
Він вирішив винищувать людей.
І замість того, щоб отямитись й повстати
Його раби пішли нас грабувати,
Міста палити пізньої весни,
Бо в них нема того, що маєм ми.
Немає, не було та вже й не буде,
Бо відтепер для всіх вони не люди.
Без світла прагнули лишити нас даремно,
Бо в душах ,як у них , не буде темно.
Заздріть з'їдає їх мілкі серця,
Наближує їх термін до кінця.
І наші вороги сконають в муках ,
І стануть добривом на наших луках.
Читайте також: