Війна, кохання, перемога. Інна Хращевська
Йду, розмовляю з містом.
Тиха моя провінція.
Слово набуло змісту.
Повна душа. По вінця є.
Боляче. Понад ставом
Віти верби заплетені.
Серце з рідкого сплаву
Б'ється десь посередині.
Дихаю цим повітрям.
Шуми ялин вбираю.
Нащо на цьому світі,
Нащо війна? Не знаю.
В милому серцю світі
Круки здійняли попіл.
Хтось просто не помітив.
Хтось був давно не проти.
Але всі мусять знати,
Що у моїй країні
Кожен, хто прийде катом,
Вмре навіть на руїнах...
Навіть хреста не буде.
Ані плачу, ні свічки.
Добре, як серед бруду
Хтось прикладе камінчик...
Вільна і жива
Чіпляюся за слово "ненадовго",
Прицінююсь, відважую слова.
Зриваю стелю, втримати б підлогу.
Молюсь і плачу. Вільна і жива.
Займаю руки. Щоб не лізли в серце
Слизькі гадюки сумнівів-думок.
Чекаю знов. А раптом хтось озветься.
І на питання довге впише: "Ок".
І десь о п'ятій, найновіша звичка,
Гортаю стрічку. Спогади й жалі.
Така печаль, така печаль одвічна
Тихенько ходить по моїй землі.
І заглядає в комини і вікна,
І трусить сніг, змітаючи сліди,
У неї зорі вписані як свідки.
Ніхто і не просив її сюди...
Чіпляюся за слово "ненадовго".
Прицінююсь, відважую слова.
Жену всі сльози, сумніви й тривоги.
Молюсь і молю. Вільна і жива.
Тримають титани нам небо на плечах.
І нам, недолугим. І їм, недоречним..
Скрегочуть зубами могутні титани.
Сочаться їм кров'ю перев'язі рани.
Хоч стиснуті щелепи, в іскорках очі.
Стоять наші велети. Гарні напрочуд.
Їм бороди личать. І навіть ця втома.
Вони охоронці. Для тих, хто є вдома.
Вони обереги. Чи ангели навіть.
Не треба їм почестей, слова і слави.
А просто коли у серпневий цей вечір
Ти питимеш каву із пледом на плечах,
Відкрий для молитви ти щире сердечко
За них , за титанів. І небо на плечах...
Я не знаю тебе, солдате...
Я не знаю від слова зовсім.
Чи поголений, чи бородатий,
Трохи з досвідом. Зовсім хлопчик.
Я не знаю тебе, вояче...
Ти айтішник чи маркетолог?
Може, менеджер виконавчий,
Може, лікар. Або психолог?
Я не знаю тебе, козаче...
Хто ти є у житті звичайнім?
Просто знаю, що є. І значить,
Буде хліб, буде і кохання.
Будуть дітки рости синьоокі.
Або з карими хай очима.
Бо десь там наш боронить спокій
Бородатий з айті хлопчина.
І мене ти не знаєш точно,
І не бачив мене ніколи.
Я молюсь. Ти борониш спокій.
Ти повернешся. Бороду зголиш...
Читайте також: