Війна, кохання, перемога. Євланова Наталія

Доторкнися до мене думкою,
і фантазією огорни мене
Ми роз'єднані часом і тугою,
Нас єднає надія, що все мине.
Перейди блокпости всі наставлені,
Перепони розкиданих їжаків
Згадуй всі ті слова несказані,
Всі що мовити в мирі ти не зумів...
Досягни ти до мене променем,
І, торкаючись , ніжно зігрівай.
Пролітай у думках над кордонами,
Наших спогадів лише не відпускай...
Хай затихнуть у полі постріли,
Як розсіється в тиші сивий дим,
То війною до краю нагострені
Ми зустрінемось в світі затіснім...
Будем падати понад хмарами
І злітатити з тобою стрімко вниз.
Ну а поки думками примарними
Крізь війну ти до мене доторкнись

***

І буде день, коли скінчиться лихо,
І світ народиться неначе знову.
І буде навкруги незвично тихо
Все буде зайвим: і думки, й пісні, й розмови.
І буде сонце сходить обережно,
Щоб тишу не розбурхати промінням,
Прозоро- кришталеву і безмежну -
Найкращу з миті світу сотворіння.
І буде ніч, коли стихія інша
Проб'є кордон, знесе всі перепони
І знов усюди запанує тиша,
Але з інакшим хвиль діапазоном...
Злетить над світом ніжність ледь вагома,
Всіх загорнувши у серпанки сну,
Всі будуть спати тихо , мирно, вдома,
Залишивши у спогадах війну...
І будуть сльози, і утрати відчай
Та буде мир в оселях і обіймах
І зустріч, на яку чекали вічність,
І віра, що у світі зникли війни.
Все буде...