Біографія Омара Хаяма
Датою народження Омара Хаяма – перського поета, математика, філософа, астронома; представника жанру рубаї – вважають 18 травня 1048 року. Цю дату вдалось встановити за гороскопом самого Омара Хаяма, який був складений при народженні або вирахуваний пізніше.
Гіяс ад-Дін Абу-ль-Фатг Омар ібн Ібрагім аль-Хаям ан-Нішапурі – повне ім’я Омара Хаяма.
Гіяс ад-Дін («допомога віри») – традиційне поважне ім'я вченого,
Абу-ль-Фатг Омар – власне ім'я Хаяма
ібн Ібрагім – син Ібрагіма
ан-Нішапурі («нішапурський») – говорить про походження з Нішапура, одного з головних міст провінції Хорасан.
Саме слово «хаям» перською мовою означає «наметовий майстер» – це вказівка на професію його батька або діда.
Місце народження Хаяма – Нішапур – згадується у двох джерелах – у Шахразуя (історика XII сторіччя) у творі «Услада душ» та історика Агмада Татаві в «Історії тисячоліть», написаної у 1589.
Нішапур, розміщений у центрі Сельджуцької імперії, був, на думку істориків, найвеличнішим містом давньої культурної провінції Хорасан в XI столітті. В місті проживало декілька сотень тисяч людей, у ньому було не менше 50-ти великих вулиць, понад 50 різновидів ремесел, багато базарів та ярмарків. Нішапур уславився своїми бібліотеками, з XI сторіччя у місті діяли школи середнього та вищого типу – медресе. Ось у такому місті пройшли дитячі та юнацькі роки Омара Хаяма. Але детальних даних про його молоді роки дуже мало. Відомо лише, що «у 17 років він досяг глибоких знань у всіх областях філософії» (Агмад Табрізі, письменник XV століття), був «знавцем мовознавства, мусульманського права та історії», а також «послідовником Абу Алі Сіна у різних областях філософських наук» (Ал-Бейгакі, історик XII ст.). У той час під філософськими науками розуміли дуже різноманітні напрямки знань: теоретичні – «вищу науку» (або «метафізику», тобто філософію в нинішньому розумінні), «середню» – математику та «нижчу» науку – фізику, а також практичні науки, до яких належали політичні, юридичні дисципліни та вчення, пов'язані з моральністю.
Довгий час датою смерті Омара Хаяма вважався 1123 рік. Проте існує декілька джерел, які збереглися до нашого часу, що непрямо свідчать про іншу дату смерті Хаяма. З одного боку, це розповідь Нізамі Самарканді, де він розповідає про відвідання могили свого вчителя через чотири роки після його смерті (а відбулось це у 1135), тобто рік смерті (за Самарканді) має бути 1131-й. З іншого боку, у рукопису письменника Агмада Табрізі «Будинок радості» існує 2 вказівки на дату смерті. Перша вказівка: фраза «Тривалість його життя – §§ сонячних роки». §§ – дві цифри, що написані вкрай нерозбірливо, але перша з них виглядає як 7 або 8, а друга – як 2 або 3. Відповідно до повідомлення Нізамі Самарканді вказані слова Табрізі маємо читати: «Тривалість його життя – 83 сонячних роки». Друга вказівка: фраза, що вірогідно стосується Хаяма – він помер «у четвер 12 муххарама 555 року у маленькому селі однієї з волостей округу Фірузгонд біля Астрабада». Залежно від використання астрономічних таблиць (відповідно до сучасних синхроністичних таблиць), рішення про дату смерті має два варіанти: перший – 23 березня 1122 року (але ця дата змушує припустити наявність помилок у перших двох джерелах), другий – 4 грудня 1131 року. Друга дата не має протиріч з жодним іншим документом, тому саме її вважають найвірогіднішою датою смерті Омара Хаяма на даний час.
Наукова діяльність
Наукова діяльність Омара Хаяма протікала при дворі караханідського принца Шамс аль-Мулука (1068–1079). Літописці XI століття зазначають, що бухарський правитель оточив Омара Хаяма пошаною і запрошував «сісти його поруч із собою на трон».
У 1074 Омара Хаяма запросили до двору могутнього султана Малік-шаха (1072–1092), у місто Ісфаган. Того року почався 20-літній період його особливо плідної наукової діяльності, блискучої за досягнутими результатами. Омар Хаям був запрошений султаном Малік-шахом на настійну вимогу Нізам аль-Мулька (візиря Малік-шаха) аби очолити палацову обсерваторію. Султан наказав Омару Хаяму розробити новий календар.
Календарна реформа Хаяма. Хаям і астрологія
Протягом 5 років Омар Хаям разом із групою астрономів вели наукові спостереження в обсерваторії, і до березня 1079 вони розробили новий календар, що відрізнявся високим ступенем точності. Цей календар, названий на честь імені султана, який замовив його, «Малікшаховим літочисленням», мав у своїй основі 33-річний період, що включав 8 високосних років; високосні роки випливали 7 разів через 4 роки і один раз через 5 років. Проведений розрахунок дозволив тимчасову різницю пропонованого року в порівнянні з роком тропічним, що обчислюється в 365,2422 дні, звести до 19 с. Отже, календар, запропонований Омаром Хаямом, був на 7 с точнішим за нинішній григоріанський календар, розроблений у XVI столітті, де річна похибка становить 26 с. Хаямівська календарна реформа з 33-річним періодом оцінюється сучасними вченими як чудове відкриття. Однак система не була у свій час впроваджена в практику, але стала основою для створення іранського календаря.
У довгі години роботи в обсерваторії, що була однією з найкращих у світі на той час, Омар Хаям вів і інші астрономічні дослідження. На підставі багаторічних спостережень за рухом небесних тіл він склав «Астрономічні таблиці Малік-шаха» – «Зідж-е Малікшахі». Ці таблиці розповсюдили на середньовічному Сході.
Астрономія в епоху Омара Хаяма була нерозривно зв'язана з астрологією. Остання входила в число середньовічних наук, що відрізнялися особливою практичною необхідністю. Омар Хаям входив у найближчий почет Малік-шаха, тобто в число його надимів-радників, і, зрозуміло, практикував при царському дворі як астролог. Слава Омара Хаяма як астролога – віщуна, наділеного особливим даром ясновидіння, була дуже велика. Ще до появи його в Ісфагані при дворі Малік-шаха знали про Омара Хаяма як про вищий авторитет серед астрологів.
Після смерті султана Малік-шаха обсерваторія була закрита.
Хаям і математика
В Ісфагані при дворі Малік-шаха Омар Хаям продовжив заняття математикою. Відомі математичні результати, досягнуті Хаямом, відносять до трьох напрямків: до алгебри, до теорії паралельних та до теорії відношень і вчення про число.
Алгебраїчні твори Омара Хаяма – їх збереглося до наших днів два (третій, без назви, не знайдений) – містили теоретичні висновки надзвичайної важливості. У своєму знаменитому «Трактаті про доведення задач алгебри та алмукабали», вперше в історії математичних дисциплін, Хаям дав повну класифікацію усіх видів рівнянь – лінійних, квадратних і кубічних (всього 25 видів) і розробив систематичну теорію вирішення кубічних рівнянь за допомогою властивостей конічних перерізів. Саме йому належить заслуга першої постановки питання про зв'язок геометрії з алгеброю. Хаям обґрунтував теорію геометричного вирішення алгебраїчних рівнянь, що підводило математичну науку до ідеї змінних величин.
Книги Омара Хаяма довгий час залишалися невідомими європейським вченим, творцям нової вищої алгебри, і вони були змушені пройти довгий і нелегкий шлях, що за 5-6 століть до них уже проклав Омар Хаям. Так, з подібним твердженням виступив Р. Декарт у 1637, а ще 200 років по тому, у 1837, це було доведено П. Ванцелем. Ще одна математична праця Хаяма – «Труднощі в арифметиці» – була присвячена методу знаходження коренів будь-якого ступеня з цілих чисел; в основі цього методу Хаяма лежала формула, що пізніше одержала назву бінома Ньютона. Цей трактат не знайдений, але його згадував сам Хаям у «Трактаті про доведення задач алгебри та алмукабали». До арифметично-алгебраїчних питань належить також невеликий твір «Терези мудростей», в якому вирішувалась класична задача Архімеда про визначення кількості золота та срібла в сплаві. Хаям визначив у повітрі та у воді вагу довільних зливків чистого золота та срібла, а також даного сплаву, та навів два рішення. У одному використовувались прийоми античної теорії відношень. У іншому, «більш легкому для обрахування», рішенні – алгебраїчні прийоми.
Другим важливим твором Омара Хаяма була праця «Трактат про тлумачення темних положень у Евкліда», закінчений наприкінці 1077. Він складався з 3-х книг та вступу до них. У першій книзі викладена теорія паралельних. До Хаяма більш ніж 10 авторів коментували та критикували «Начала» Евкліда. Але лише Хаяму вдалось ґрунтовно та серйозно, на основі філософсько-логічних праць Арістотеля, викласти теорію паралельних. Він був переконаний у справедливості знаменитого V постулату Евкліда, хоча й вважав його менш очевидним, ніж багато інших тверджень, які Евклід доводив. Хаям відкинув численні відомі йому спроби доведень V постулату як логічно неспроможні. Але бувши впевненим, що постулат можна довести, він шукає і знаходить своє «доведення». В основу доведення було покладено принцип, який складається з двох тверджень: дві прямі, які збігаються, перетинаються; неможливо, щоб дві прямі лінії, які сходяться, розходилися в напрямі сходження. Кожне із тверджень еквівалентне V постулату. Тому й Хаям не уникнув логічного кола у доведенні. Разом з тим, пошуки вченого були значним кроком на шляху розв'язання проблеми паралельних. На відміну від своїх попередників, Хаям увів свій постулат як основу доведення. Навіть не маючи наміру, він, між тим, зробив крок до неевклідової геометрії.
Друга та третя книги «Трактату про тлумачення темних положень у Евкліда» присвячені теорії відношень. Знову базуючись на згоді з Арістотелевою точкою зору, він так сформулював принцип неперервності: «Величини можна ділити нескінченно, тобто вони не складаються з неподільних величин». Разом з тим, він пішов далі та ввів нове визначення пропорції, в якому рівність відношень зводилась до збігу їхнього розкладання на неперервні дроби. Він довів еквівалентність своєї теорії відношень з теорією Евкліда, пов'язав вже дві дійсні теорії (відношень чисел та загальної теорії відношень), та, базуючись на принципі неперервності, встановив при цьому існування загальної теореми про існування четвертої пропорційної до трьох даних величин. У третій книзі Хаям звернувся до множення відношень і саме тут по-новому трактував зв'язок понять відношення і числа. Він висловився за введення в математику подільної одиниці та нового роду чисел, за допомогою яких можна було б виразити будь-які відношення величин.
На відміну від Евкліда та інших давньогрецьких математиків, Омар Хаям не тільки не протиставляв числа неперервним величинам, геометрію – арифметиці, а й намітив конкретні шляхи до виявлення єдності протилежностей, до ліквідації прірви між дискретністю та неперервністю.
Філософія та релігія у світогляді Хаяма
В Ісфаганський період Омар Хаям займався також і проблемами філософії, з особливою старанністю вивчаючи величезну наукову спадщину Авіценни. Один з філософських творів Авіценни – «Звертання», присвячений деяким питанням навчання перипатетиків, Омар Хаям переклав з арабської на мову фарсі, виявивши тим самим своєрідне новаторство: роль мови науки відігравала у цей час винятково арабська. Відомо, що вивчав Хаям також і твори прославленого арабського поета – філософа Абу-ль-Ала аль-Маарі (973–1057).
Проблем філософії та релігії Хаям торкнувся у багатьох своїх віршах та в 5 спеціальних трактатах. Але його світогляд і досі не має однозначної оцінки, бо багато в чому його філософські трактати розходяться з поетичними висловлюваннями.
До 1080 року належить перша праця Омара Хаяма – «Трактат про буття і повинність». Трактат був написаний у відповідь на лист імама та судді ан-Насаві, який пропонував «царю філософів Заходу і Сходу Абу-ль-Фатгу ібн Ібрагіму Хаяму» висловитися в питаннях «про мудрість Творця у створенні світу й особливо людини, і про необхідність людям молитися». До цього трактату належить також «Відповідь на три питання: необхідність протиріч у світі, детермінізму та довговічності», у передмові до якої Хаям зазначив, що він не чекав, що «йому поставлять питання, де міститься такий сумнів». Звертання до Хаяма ідеолога ісламу було викликано протиісламськими висловленнями, що поширювалися вже в той час різними релігійними сектами. Вірогідно, лист мав на меті спонукати Хаяма виступити з відкритим визнанням основних положень ісламу. Чи було це спробою допомогти поету відвести від себе чутки про вільнодумство, чи спроба змусити його виправдовуватись – достеменно не відомо. У відповідному трактаті Омар Хаям, заявивши себе учнем і послідовником Авіценни, висловив свої судження з філософських позицій. Визнаючи існування Бога як першопричини всього сущого, Хаям стверджував, однак, що конкретний порядок будь-яких явищ не є результатом Божественної мудрості, а визначається в кожному окремому випадку законами самої природи. Назагал, у своїх філософських трактатах Хаям виступав як прибічник східного арістотелізму зі значними елементами неоплатонізму, суттєво пристосованого до мусульманського віровчення. Раціоналістичні докази використовувалися Хаямом на підтвердження важливих положень ісламу та релігійної обрядності. Точка зору Хаяма згодом отримала в Європі назву «концептуалізм».
Рубаї Омара Хаяма
Омар Хаям особливо відомий завдяки своїм рубаї. Але через труднощі перекладу, а також через велику кількість метафор, використаних автором, не всі його твори перекладено правильно.
У рубаї Омар пише, що життя коротке, а час швидкоплинний. Треба жити сьогоднішнім днем, радіти кожній миті. Хаям закликає бути людей добрими, чесними, не вихвалятися своїми багатствами та знаннями. Тобто у будь-якій ситуації треба залишатися Людиною.
Стосовно кількості написаних Хаямом рубаї остаточної відповіді дослідниками не дано. Всі списки, які знаходяться в Європі, ледве нараховують більш ніж 1200 чотиривіршів. Учений-дослідник творчості Хаяма Свамі Говінда Тіртха визначив сумарний обсяг «Хаяміади» у 2200 рубаї. Вчені сходяться на думці, що чотиривіршів, дійсно написаних Хаямом, не більше 1900. Всесвітню славу твори Омара Хаяма здобули у XIX сторіччі завдяки Едварду Фіцджеральду, англійському літератору, що у 1859 році видав книжечку обсягом 24 сторінки з назвою «Рубайят Омара Хаяма», яка викликала захоплення віршами Хаяма не лише в Європі, а й в Америці та у країнах Сходу.
В українській літературі рубаї Хаяма переспівували Василь Мисик, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Володимир Ляшкевич, Віталій Іващенко, Володимир Ящук, Данило Кононенко, Юрій Хабатюк та інші.
Твори
Критика
