Хайям в українській одежі

Хайям в українській одежі

Ярема Полотнюк

Відомий український сходознавець Агатангел Кримський в своїй історії перської літератури пише, що Мірза-Гамід, один із видатних діячів міністерства закордонних справ Ірану, який свого часу навчався в Москві, говорив Кримському, що він і не підозрівав, що Омар Хайям був великим ученим і глибоким філософом, а вважав, що Хайям такий же балакун та жартівник, як Ходжа Насреддін. При цьому Мірза-Гамід додав, що перси знають та охоче цитують його вірші.

Не менш, ніж на Сході, Омар Хайям відомий і в Європі та Америці. Перше видання англійського перекладу рубаїв, здійсненого Едуардом Фіцджеральдом, з’явилося у 1859 році в Лондоні. Хоч цей переклад був дуже високо оцінений відомим англійським поетом Теннісоном, він був скоріше переспівом.

Немало спричинився до популярності Хайяма в Європі французький переклад рубаїв, що був опублікований в Парижі 1867 року. Він теж був зроблений на високому рівні, бо перекладач користувався не стільки текстом, а його містичним тлумаченням. Переклади здійснені на високому науковому рівні, з’явилися в Європі та Америці значно пізніше, коли широка публіка вже «знала» Омара Хайяма.

На українську мову окремі рубаї поета вперше переклав А. Кримський, який опублікував їх у 1901 році в збірці власної поезій «Пальмове гілля». В той час Іван Франко писав Кримському: «Ваш Хайям видрукований, хоч вірші не всі пішли. Замічу, що всі його вірші вийшли в німецькому переводі Боденштета, а кількадесят четверостишій є також у перській антології, які видав Гарт у переводах різних німці: Стоїло б із сього поета вибрати більше».

Пізніше А. Кримський переклав 30 рубаїв Омара Хайяма. 1965 рік особливо «урожайний» на українські переклади цього поета, бо крім вище згаданих 30 рубаїв у перекладі Кримського, вміщених в його «Вибраних творах», які випустило видавництво «Дніпро», це ж видавництво видало окремою книжкою «Рубаї» Омара Хайяма в перекладі Василя Мисика.

Останній переклад заслуговує уваги передусім тому, що він набагато повніший, ніж усі дотеперішні. Василь Мисик переклав 306 рубаїв.

Бездоганно володіючи мовою оригіналу, перекладач продемонстрував тонке розуміння тексту та складних образів, нерідко даючи їм своє трактування, яке в багатьох випадках є кращим, ніж те, яке дають в своєму філологічному російському перекладі Р. Алієв та М.-Н. Османов. Наприклад, 11-й рубай за рукописом А. Арбері (в Мисика він 25-й) буквально звучить так:

He бійсь, як серце я покину без керма:
Воно як океан, у нього меж нема.
А суфій — глек вузький, пітьми по вінця повний
Дай крапельку йому — і вже він без ума!

Алієв же та Османов так перекладають цей чотиривірш:

О саки, если и мое сердце и отобьется от рук,
То куда оно уйдет? Ведь (мир) — это море.
Если суфий, который, словно узкий сосуд, полон невежества,
Выпьет каплю (вина), то оно ударит ему в голову.

Як бачимо, в цьому випадку філологічний переклад не тільки не допомагає краще зрозуміти оригінал, а, навпаки, вносить деяку неясність.

Навіть у порівнянні з перекладами Кримського, переклади рубаїв, здійснені Мисиком, виграють в лаконічності та кращій передачі образів оригіналу. Візьмімо, наприклад, 12-й рубай за рукописом Арбері. В Мисика цей рубай є під номером 26, в Кримського — XVI.

Жаль, що закінчилася книга юності
минула та недавня весна життя.
Та птиця радості, ім’я якій було молодість...
Як жаль! Не знаю, коли прийшла, коли пішла.

А. Кримський, передаючи перське «аф-сус» як «гай-гай», вносить в цей рубай український колорит:

Дочиталась книга юності і закрилася... Гай-гай!
Одійшла весела молодість... — Вороття не дожидай.
Ох! І досі я не стямлюся:
Де ти, щастя молоде!
Надлетіло, наче пташечка,
І пурхнуло... Де ти? де?

У перекладі Мисика цей рубай не тільки в два рази коротший, але й значно ближчий до оригіналу:

Як жалко, що весна моя скінчилась
І книга юності навік закрилась!
Та пташечка, що молодістю зветься,
Звідкіль вона взялась? Куди поділась?

Слід сказати, що стан вивчення тексту рубаїв Омара Хайяма на сьогодні ще дуже незадовільний. Незважаючи на дослідження В. Жуковського, Ф. Розена, А. Крістенсена, А. Арбері, Г. Ремпіса, Свамі Говінда Тіртахи та Мохаммеда Алі Форугі — кількість рубаїв Хайяма та справжнє авторство кожного із них досі точно не встановлено. Немало творів, що їх приписується Хайямові, можна знайти в збірках віршів інших перських та персомовних поетів.

Цілком зрозуміло, що «знайдений» А. Арбері рукопис рубаїв Хайяма, датований 1207 роком, став предметом жвавого зацікавлення вчених-іраністів, в першу чергу Е. Бертельса, М. Занда, Р. Алієва та М.-Н. Османова. Адже він був датований 253 роками раніше, ніж рукопис Бодлеанської бібліотеки, що знаходиться в Оксфорді. В. Мисик теж здійснив свій переклад за рукописом А. Арбері. Але, як показали дослідження, насправді рукопис відноситься до значно пізнішого часу. Перекладачеві варто було використати текст Бодлеанського рукопису, виданого на початку нашого століття під редакцією Хірон-Аллена чи текст, надрукований в 1936 році в Тегерані під редакцією С. Нафісі або виданий там же в 1942 році під редакцією М. А. Форугі та доктора К. Гані. Доволі авторитетний і доступний текст рубаїв Хайяма, випущений у нашій країні видавництвом «Academia» в 1935 році.

І все ж, враховуючи проблематичність всіх відомих сходознавцям рукописів та видань рубаїв Омара Хайяма, можна сказати, що вони в тій чи іншій мірі рівноправні. Тому вихід в світ 306 рубаїв Хайяма в мистецькому українському перекладі Василя Олександровича Мисика є приємним подарунком не тільки для сходознавців-іраністів, але й для всіх, хто любить східну поезію.

Л-ра: Жовтень. – 1966. – № 1. – С. 150-151.

Биография

Произведения

Критика



Читайте также