Олександр Кониський: життя та діяльність
18 серпня 1836 року на хуторі Переходівка, що знаходився у Чернігівській області, з'явився на світ Олександр Кониський – видатний письменник, видавець, педагог та автор знаменитої пісні "Молитва за Україну". Його багатогранна особистість і внесок в українську культуру залишили вагомий слід в історії України.
Закінчивши Ніжинське дворянське училище та Чернігівську гімназію, Кониський вже у ранньому віці виявив палку зацікавленість до літератури. На початку своєї творчої діяльності він використовував низку літературних псевдонімів, серед яких були О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та Полтавець. Це дозволяло йому експериментувати зі стилем та жанрами, а також залишати слід у різних аспектах літературного життя.
Громадська діяльність
Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському юридичному ліцеї та відбуття військової служби, Олександр Кониський прийняв рішення про власний шлях розвитку. З 1854 року він працював на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Однак це не завадило йому продовжувати писати та займатися громадською діяльністю.
Здавши екстерном іспити на кандидата прав, Олександр Кониський почав займатися адвокатською практикою після селянської реформи 1861 року. Він був активним членом полтавської та київської "Громад", спрямовуючи свої зусилля на розвиток українського суспільства. Кониський відіграв важливу роль у організації недільних шкіл, де він навчав історії в п'яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірня для дорослих. Він власноруч підготував та опублікував українські прописи (1862), підручник з арифметики (1863), читанку для українських шкіл (1882). Підготував підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою.
Олександр Кониський та "Молитва за Україну"
У 1885 році Олександр Кониський написав неперевершені слова до пісні "Боже Великий, Єдиний" (відомої також як "Молитва за Україну"), а музику до цієї унікальної композиції створив видатний український композитор Микола Лисенко. Ця виразна спільна праця Кониського та Лисенка вростила в душі українського народу як символ його віри, боротьби та прагнення до незалежності. Пісня набула особливого значення завдяки обробці відомого диригента і композитора Олександра Кошиця, який зумів втілити у музиці глибокий патріотизм та духовність. Відтоді "Молитва за Україну" стала не лише музичною композицією, але й духовним гімном, що відображає єдність народу та його незламну віру у майбутнє. Ця пісня пережила низку історичних подій та змін, але завжди залишалася незмінним символом патріотизму та прагнення до вільного та сильного суспільства.
Літературна діяльність та спадщина
Після арешту в січні 1863 року Кониський в позасудовому порядку був висланий до Вологди, потім – до Тотьми (нині – рф). У 1865-му отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866-го повернувся в Україну і жив у Катеринославі (нині місто Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом.
З 1872 року після зняття поліцейського нагляду Кониський переїхав до Києва, де став активним учасником літературного та громадського життя. Він був одним із ініціаторів заснування Літературного товариства імені Шевченка у Львові у 1873 році. У 1880-х роках Кониський обирався гласним Київської міської думи та глибоко зацікавився проблемами звичаєвого права. Його публікації у виданні полтавського губернського земства "Земский обзор" викликали активне обговорення в суспільстві.
Кониський також виявив великий інтерес до життя і творчості Тараса Шевченка. Його важливою працею стала біографія Шевченка під назвою "Тарас Шевченко-Грушівський", яку він написав у двох томах і опублікував у 1898 році. Для цього твору він провів величезну роботу по збиранню матеріалів, відвідавши місця, пов'язані з життям поета, зустрічаючись з тими, хто знав Шевченка, та зібравши багато рукописів, листів, спогадів та документів.
Був ініціатором перетворення в 1892-му Літературного товариства імені Шевченка в Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). Йому пожертвував свою бібліотеку і архів, відкрив стипендію і заповів частину грошей.
Помер Олександр Кониський 12 грудня 1900 року в Києві, залишивши після себе велику творчу спадщину і визначний внесок у розвиток української культури та літератури.
Серед основних важливих аспектів його діяльності варто відзначити публікацію навчальних матеріалів для українських шкіл, активну участь у громадському житті, організацію освітніх і культурних заходів, а також його внесок у вивчення та поширення спадщини Тараса Шевченка.
Сьогодні твори Олександра Кониського є важливим джерелом для дослідження історії, культури та літератури України. Незважаючи на те, що в радянський період його твори були заборонені, його спадщина збереглася завдяки зусиллям зберігання та дослідження української культурної спадщини. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського активно працюють над збереженням та вивченням його творчості.
