Яке ім’я у Бога?
Молитва "Отче наш", певно, відома всім, її дав нам сам Христос.
"Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє..."
А чи замислювались ви над тим, про яке ж ім'я йдеться? Це питання почали активно досліджувати ще у ХІХ сторіччі (в цьому ж сторіччі Шампольйон розшифрував ієрогліфічної символи на Розетському камені). А Свідки Єгови, яких, певно, бачили всі біля візків із кольоровою літературою, переконують нас у тому, що цим іменем є Єгова. Тож давайте ми з вами спробуємо розібратись в цьому цікавому питанні.
Щоб розібратись в цьому питанні, ми мусимо звернутись до єврейської традиції. В ІІІ сторіччі до н.е. почалось формування загальноприйнятого набору святих книг- ТаНаХ (Старого Заповіту); або його ще називають Масоретським каноном. Там й дійсно вживалось ім'я Бога. Наприклад, у третьому розділі "Виходу", другій книзі Старого Заповіту:
- І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм?
- І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: "YHWH" (Сущий) послав мене до вас.[1]
Проте є одне "але".
В юдейській релігійній і кабалістичній традиціях дійсно присутнє чотирибуквене Ім'я Господа, що не вимовляють, проте на письмі передається чотирьома приголосними літерами: יהוה або "YHWH"- це тетраграмато́н. Оскільки оригінал Біблії написаний давньоєврейською мовою, то первісний текст, ймовірно, звучав так: «YHWH, Бог батьків ваших прислав мене до вас, або «Я - є» послав мене до вас». Але з поваги до Бога більшість не вимовляла Його ім`я, хоча воно й писалось, а читали «Адонай» (Господь). Його міг вживати лише первосвященик, й то у молитві в храмі раз на рік. Взагалі у ізраїльтян було багато замінників імені Бога: Елохім, Елоах, Адонай тощо. Це як ми можемо заміняти слово Бог такими: Спаситель, Творець, Отець тощо. Якщо стародавнім євреям було відоме це ім'я, то чому сьогодні йдуть суперечки? Єгова? Яхве?
Щоб відповісти на це питання ми маємо згадати історію. Ще в Біблії згадується напруга в Ізраїлі- євреї були вкрай незадоволені пануванням римлян (кесаря) на їх землі (згадайте Вара́вву). І от в 70 році нашої ери повстання таки спалахує. Але тягатись з римською армією- найкращою в тодішньому світі,- євреї не могли, тож зазнали нищівної поразки. Багатьох було вбито, включно із священниками, Храм зруйновано, багато документів знищено- традиція частково перервалась. Тож й виникають питання: як правильно вимовляти? де робити наголос? Хоч більшість сучасних науковців схиляється до думки, що, все ж, правильним варіантом є саме Я̒хве.
Варто також зауважити, що у православній традиції теж є відповідь на це питання. Якщо звернути увагу на зображення Ісуса Христа й придивитись до німбу, то можна помітити грецькі літери «О», «ὤ» та «Ν», які означають «Я є Той, Хто Я є» або "Сущій". Саме воно визнається іменем Бога- не філологічним здогадом, а справжнім відображенням Єства.
___________________________________
[1] Біблія, переклад Івана Огієнка.
Антон Орел
