Мотиви визвольно-демократичного руху в творчості Адельберта Шаміссо
Т. Й. Лещук
Вже друге століття увагу літературознавців привертає творчість Адельберта Шаміссо — видатного представника німецької культури XIX століття. Однак ще недостатньо зроблено для дослідження багатої спадщини цього талановитого поета, чудового письменника, літературознавця, лінгвіста, вченого-природодослідника і механіка.
Значна частина творів А. Шаміссо своїми мотивами пов’язана з визвольно-демократичними рухами різних народів. Наша стаття висвітлює саме цю мало досліджену сторону поета, що вкрай необхідна для розуміння його спадщини в цілому.
Шаміссо виступив у німецькій літературі на грані епох, коли феодально-абсолютистський лад замінюється новими суспільно-економічними відносинами; у багатьох країнах світу виникають національно-визвольні, демократичні й революційні рухи; ведеться боротьба за свободу проти феодального кріпосництва й колоніального рабства. Разом з тим іде жорстока боротьба старих ідей з новими соціальними та філософськими доктринами.
Під впливом цих подій формувався світогляд А. Шаміссо, який у своїх сонетах, поемах і віршах, присвячених визвольно-демократичній боротьбі грецького, іспанського, французького та південно-африканських народів, а також у прозовому творі «Подорож навколо світу...» виявив глибоке розуміння соціальних і політичних питань.
Адельберт Шаміссо не випадково в історії німецької літератури займає особливе і важливе місце. Значний вплив на формування передових ідей Шаміссо мали його зв’язки з творчістю Байрона, Беранже, Андерсена та інших письменників. У свою чергу велику роль відіграв сам Шаміссо у процесі формування прогресивних ідей в літературних колах Німеччини того часу, особливо в Берлінському літературному гуртку, який об’єднувався навколо «Зеленого альманаху муз».
У 1840 р. Г. Гейне в «Романтичній школі» назвав Шаміссо «найбільш своєрідним і видатним поетом». Поезія і проза Шаміссо викликала великий інтерес у його сучасників — прогресивних літераторів (Варнгагена фон Ензе, В. Мюллера, Й. Е. Гітціга, Фердінанда Фрейліграта, Раушенбуша та ін.), які у великій мірі сприяли публікації та популяризації творів поета, що «бичував політичну реакцію в Німеччині і співав хвалу революційним борцям».
Шаміссо у своїй творчості показав визвольно-демократичні рухи, боротьбу народів за свободу і демократію. Вже Томас Манн, який сам боровся проти расизму, у 1908 р. писав, що Шаміссо став одним із найбільших поетів Німеччини і що заледве чи повірять у це ті, хто більше вірить «у расу», ніж у людське серце.
Вивчення літературної спадщини Адельберта Шаміссо в нашій країні за останні десятиріччя дало змогу глибше вникнути і дослідити суть окремих явищ у його творах з точки зору на взаємозв’язки та взаємовпливи окремих національних літератур. Літературознавці при цьому виходять з конкретно-історичних обставин, специфіки розвитку німецької літератури. Основна увага зверталася на прозовий твір «Незвичайні пригоди Петера Шлеміля» (статті Є. Г. Янкелевич, М. Пізо, А. Б. Ботнікова), а також у загальному плані на політичну лірику (З. Серапіонова, А. Б. Ботнікова).
По-новому підходять до вивчення творчості Шаміссо й німецькі літературознавці (Гейгер, Рольф Шнейдер, Ервін Штреземанн), які у своїх статтях про його ранню прозу і лірику, присвячену зображенню німецької дійсності, підкреслюють ідейну спрямованість та високу художню майстерність цих творів.
Однак вони не беруть до уваги його «Подорожі навколо світу...», а цей прозовий твір має немале значення для характеристики творчого обличчя Шаміссо. Так, А. Б. Ботнікова у статті «Греческая тема в лирике Шамиссо» говорить лише про картини національно-виавольної боротьби у Греції, у той час, коли Шаміссо відображає цю тему в більш широкому плані — як вищий ступінь визвольна демократичної боротьби в різних країнах Європи та Америки.
Німець французького походження, Шаміссо побував у Англії, Швейцарії, Голландії, країнах Латинської Америки, на Берінговій протоці, Алясці. І як поет, і як людина, він ніколи не залишавсь осторонь від великих проблем свого часу.
У 20-х роках XIX ст. Шаміссо виступає в німецькій літературі як прогресивний романтик, і вже у цей період в його творчості намічаються тенденції переходу до реалізму («Незвичайні пригоди Петера Шлеміля», 1813). В кінці 20-х та в 30-і роки, після повернення з кругосвітньої подорожі на кораблі «Рюрик», поет створює кращі свої прозові («Подорож навколо світу», 1815-1818) і поетичні твори («Der Republikaner — «Республіканець», 1834; «Die Verbannten — «Засланці», 1831 та ін.), в яких відображає боротьбу проти феодальної реакції і нової буржуазної моралі. В цих творах, а також у віршах «Die alte Waschfrau» — «Стара прачка», 1833; «Der Bettle:' und sein Hund» — «Жебрак і собака», 1829; та «Das Schloß Bon-court» — «Замок Бонкур», 1827, Шаміссо ставить соціальні і політичні питання, бачить у народі розум («Rede des alten Kriegers» — «Промова старого воїна», 1829), героїзм у його боротьбі за свободу («Geor- gis» — «Георгіс», 1827; «Kanaris» — «Канаріс», 1829; «Республіканець») та віру в перемогу демократичної свободи («Traum» — «Сон», 1828: «Sonette» — «Сонети», 1824; «Verbrennung der Türkischen Flotte bei Tschesma» — «Спалення турецького флоту під Чесмою», 1822; «Der alte Sänger» — «Старий співак», 1833). У 1828 р., за два роки до революції, у поемі «Сон» автор передрікає крах усього політичного ладу реакційних сил у Німеччині, Європі, а далі у всьому світі, та появу демократичної свободи:
Die Gegenwart ist falsch, das Leben lügt...
Dann kommt die Zukunft in die Wirklichkeit,
Dann schaff’ ich Recht in die erneute Welt.
Шаміссо був ворогом тиранії, деспотизму («Das Mordthal» — «Долина смерті», 1829; «Don Juanito» — «Дон Хуаніто», 1832; «Sophia Kondulimo und ihre Kinder» — «Софія Кондулімо та її діти», 1827) та палким захисником народів, які боролися за соціальне і національне визволення («Подорож навколо світу», і поема, присвячена грецькому визвольному рухові, та іспанський цикл віршів). Він відгукнувся також на демократичний рух у Франції, Росії та Німеччині («Vier Lieder von Beranger» — «Чотири пісні із Беранже», 1838; «Республіканець», «Засланці»; «Deutsche Barden» — «Німецькі барди», 1826).
Визвольній боротьбі грецького народу Шаміссо присвячує героїчну поему «Chios» — «Хіос», 1829 та ліричний твір «Канаріс». У поетичних творах «Die Brüder» — «Брати», 1829; «Der Dichter» — «Поет», 1829; «Die Märtyrer» — «Мученики», 1829; «Die Leichen» — «Трупи». 1829; «Die Geretteten» — «Врятовані», 1829; «Софія Кондулімо та її діти», 1827 та «Георгіс» він виступає проти насильства турецьких феодалів над грецьким народом, славить героїв, які віддають своє життя за свободу.
Ще Ф. Гельдерлін у кінці XVIII ст. в романі «Гіперіон, або грецький самітник» (1794) відобразив історичну боротьбу за звільнення Еллади, а в трагедії «Смерть Емпедокла» (1798) символічно показав французьку революцію. На визвольний рух у Греції відгукнулися також Й. Гете і, зокрема, В. Мюллер у «Грецьких циклах» (1821-1824) та В. Гюго в поемі «Ентузіазм». Д. Байрон, Г. Гейне і О. Пушкін захоплювалися героїчною боротьбою нескореного народу.
А. Шаміссо говорить про Грецію як про сонце свободи, що сходить над Європою (вірш «Німецькі барди»):
... Die Bilder, so der Morgen hier bereitet,
Sie wurden auf der Griechen Heldenkampf...
Ich hört ihn zu, sah über Blut und Dampf
Die Freiheitssonne Hellas sich erheben...
Du goldene Freiheit, bist das Licht, das Leben.
Героями поезії Шаміссо виступають самі греки. Автор передає їхні почуття, показує боротьбу проти турецьких феодалів — пашів, беїв та яничарів — і висловлює тверду віру в перемогу повстанців. За словами поета, героїчний вчинок в ім’я свободи буде довго жити в пам’яті людей («Георгіс»):
Dein Nachruhm lebt in Liedern in aller Griechen Mund,
Und wird noch unser’n Enkeln in späten Zeiten kund.
У поетичних творах Шаміссо показує різних героїв: тут і селяни («Брати», «Врятовані»), і керівники визвольного руху («Георгіс», «Канаріс», «Мученики»), жінки і діти («Трупи», «Софія Кондулімо та її діти»), і народний співець («Поет»), але всіх їх об’єднує ідея народно- визвольної боротьби. Народ показано як активну силу історії. Керівники визвольного руху змальовані однак деякою мірою односторонньо і прямолінійно.
У вірші «Софія Кондулімо та її діти» Шаміссо викриває злочини турецьких феодалів, підкреслює їхню жорстокість і насильства над старцями, жінками та дітьми. Чоловік Кондулімо загинув у бою за батьківщину. Вона з двома пораненими дітьми на руках хоче втекти, щоб врятуватись від полону, але турецький яничар змахує шаблею над її головою:
Sie deckt den zarten Sprößling mit ihrem eig’nen Leib:
«Halt an: Und siehest. Unmensch, du nicht, ich bin ein Weib!»
Der Türke hält, getroffen vom Mutter — Angstgeschrei,
Und sparet die Gefangenen für harte Sklaverei.
Шаміссо звертається у вірші «Поет» до французького уряду Віллеля з гнівним протестом проти злочинів турків над грецьким народом, вважаючи їх наслідком політики Франції епохи реставрації і священного союзу, передбачає ного швидкий крах, першим сигналом чого вважає грецьке повстання 1921 р. Сповнений революційного пафосу і найбільш зворушливий вірш «Канаріс» присвячений перемозі греків. Ворог спустошив острів Хіос. Із 100 тисяч греків врятувалося тільки 2 тисяч: інші вбиті, або взяті в рабство. Турецький паша задоволений здобиччю:
Schweigend feiert er die Fasten,
Hat auch für ein Fest zu sorgen,
Dem Propheten weiht er morgen
Kinder, die er jüngst geraubt.
Проте народ нелегко зломити, він рішуче бореться. В Егейському морі ведеться нерівна боротьба. Грецький патріот Мозен Канаріс підпливає до турецьких кораблів і підпалює їх. Зло переможене. Поет вірить в краще майбутнє, він «завжди був рішучим прихильником прогресу і в своїх віршах виразив віру в торжество світлого майбутнього».
У своїй творчості Шаміссо спирався на кращі зразки поезії французьких і зокрема англійських романтиків. Його ідеалом був Байрон як поет і як борець за свободу Греції. В поемі «Lord Byrons letzte Liebe» — «Остання любов Байрона» (1827) він показує англійського поета як героя грецького повстання, який на чолі загону бореться проти турків і гине в бою за свободу греків. Шаміссо називає Байрона найбільш революційним поетом.
Грецька тема, однак, мала в німецькій літературі особливо велике значення. У період реакції до 1830 p., який характеризувався придушенням всякої волелюбної думки у феодальній Німеччині, Шаміссо своїми грецькими віршами, як і В. Мюллер грецькими циклами, продовжував кращі традиції Гельдерліна і ставив питання про необхідність розв’язання не лише грецьких, але й німецьких національних і соціальних проблем.
Специфічний характер мав визвольно-демократичний рух у роздрібленій, економічно відсталій феодальній Німеччині, яка перебувала на початку XIX ст. під пануванням Наполеона, а пізніше — Австрії і Пруссії. Шаміссо виступав проти реакційного прусського ладу з його цензурою та іншими демократичними обмеженнями. В поемі «Lebens — Lieder und Bilder» — «Пісні і картини життя» (1831) поет реалістично викриває прусське життя і показує людину в революційній боротьбі за право і свободу:
Schmach der Freiheit, Krieg der Lüge!
Allem schlechten Krieg!
Herlich fur die Freiheit sterben,
Herlicher der Sieg!
У ліричному творі «Nachtwächterlied» — «Пісня нічного сторожа» (1826) Шаміссо у сатиричній формі бичує політичний лад Пруссії і висловлює думку представників ліберальних демократів про їхнє намагання боротися за демократичні права:
Wir für Menschenrecht und Würde Kämpfen allzumal...
Переконливо звучать його слова про те, що демократичні перетворення наступлять у результаті революції:
Im Schmärze wird die neue Zeit geboren.
Як Гейне і Берне, Шаміссо палко вітає революцію 1830 р. (поема «Momento» — «Моменто», 1830; вірш «Der vertriebene König» — «Король-вигнанець», 1831).
Кругосвітня подорож збагатила знання Шаміссо в галузі природознавства, поширила науковий світогляд поета, поглибила його розуміння суспільних відносин у різних країнах Європи і Америки. Співчуваючи важкій долі південноамериканських народів та племен, яких гнітило рабство і расова дискримінація в умовах, іспанської колоніальної політики, поет у своєму творі «Подорож навколо світу» та у віршах «Rede des alten Kriegers» — «Промова старого воїна» 1829 і «Долина смерті» подібно до своїх попередників — письменників- демократів Форстера та Готфріда Зейме, виступає проти торгівлі рабами і расової дискримінації та висловлює думку про рівноправність усіх націй. У «Подорожі...» глибоко реалістично змальовує Шаміссо різні сторони життя народів і племен країн Південної Америки, а також кадіаків, алеутів, індійців і відзначає їх життєрадісність і добродушність, благородство і гостинність.
Звичаї цих народів «чисті, неспотворені» Шаміссо протиставляє зіпсутим звичаям і обманливому життю Європи періоду реставрації: «сучасність фальшива, життя обманює...» Але там, де населення зазнало вже жорстокостей колоніального загарбання, там панує «велике заворушення народу», хоч «військові кораблі погрожують поневоленням!» Виражаючи своє обурення з приводу ганебного акту продажі людей у рабство на ринках іспанських портів, письменник говорить про відплату колоніалістам.
З великим почуттям симпатії Шаміссо пише про американських індійців, вважає їх прекрасним народом, який спочатку прагнув до справедливої дружби з «білими колонізаторами», але, зрозумівши, що це неможливо, закликає покласти край кривдам («Промова старого воїна»):
Der weiße Mann 14 that unsern Brüdern leid....
Wir aber wollten uns mit ihm verbünden.
Sie gaben Land ihm, wo nach Wild er schweiste...
Gar viele werden, viele sind erschlagen,
Und viele tratt sein Fuß selbst in den Staub.
Старий воїн, якому понад сто років, показаний як символ поневоленої Америки. Він розповідає рабам про всі кривди і знущання, які вони терплять від білих колонізаторів, довіривши їм свою долю. Жорстоко обманутий, закутий у рабство, народ не хоче миритися з таким становищем. Старий воїн бачив багато страхіть у своєму житті, але продаж у рабство та інші злочини колонізаторів викликають у нього сміливий протест, і його грізні слова про «помсту білим» передвіщують боротьбу проти колоніального рабства.
З другого боку, важкі умови праці штовхали різні верстви населення Латинської Америки на визвольну боротьбу. Такі «соціальні рухи» набирали іноді характеру збройних виступів проти влади колонізаторів. З учасниками цих рухів колонізатори жорстоко розправлялись. Перебуваючи в Бразілії, яка була тоді колонією Португалії. Шаміссо писав у листі до друга і видавця й. Е. Гітціга: «Чоловіків тут зовсім немає, вони в Буенос-Айресі під прапорами батьківщини або в тюрмах; тут торжествує Кобленц».
Під час подорожі Шаміссо бачив визвольну боротьбу за незалежність іспанських і португальських колоній, яка була відгуком французької буржуазної революції і подій початку XIX ст. в Європі і Північній Америці, і яку згодом придушив іспанський уряд Фердинанда VII.
Незадоволення демократичних мас наполеонівською загарбницькою політикою виражене досить чітко в іспанській тематиці Шаміссо. «Усім війнам за незалежність, які проводились проти Франції, властиве поєднання духу відродження з духом реакційності, але ніде ця двоїстість не проявлялась так яскраво, як в Іспанії». Цю двоїстість визвольного руху в Іспанії показує Шаміссо в «Дон Хуаніто»:
Wie noch in seinem Stolz Napoleon Den König Joseph zu erhalten rang Auf Spaniens unerhört geraubten Tron,
Und durch die Lande unter hartem Zwang Ein meuchlerischer Volkskrieg sich ergoß,
Der unablässig schnell sein Herr verschlang.
Поет говорить, що придушений феодальним ярмом, іспанський народ під впливом наполеонівського походу швидко піднявся на визвольну війну, але, йдучи навмання, він розчистив шлях для відновлення монархії Фердинанда VII, а разом з тим до старих феодальних порядків. Таке становище в Іспанії, розчленованій на багато провінцій, нагадувало Шаміссо суспільно-економічні відносини в Німеччині.
Під впливом визвольних і антиколоніальних рухів у різних країнах Європи і Америки, свідком яких був сам поет під час подорожі навколо світу (1815-1818 pp.), зокрема Липневих подій 1830 р. у Франції, у ліриці Шаміссо щораз більше зростають і міцніють соціальні мотиви і революційні тенденції (поема «Засланці», збірка поетичних творів «Із Беранже»),
Творчість Шаміссо 30-х років знаменує перехід до реалізму (в цьому сприяли у великій мірі зв’язки поета з французькою та англійською літературами).
[…]
Високу оцінку творчості Шаміссо дав Г. Гейне: «...серце цього письменника так чудово помолоділо за останній час, що він перейшов до зовсім нових тональностей».
У своїй творчості Шаміссо піднімав найбільш актуальні сучасні йому питання, шукаючи їх розв’язки, і намагався при цьому сягнути в майбутнє, хоча і не міг ще чітко пояснити шляхів його розвитку. Показуючи зокрема визвольно-демократичний рух в різних країнах, він виходив із почуттів солідарності й інтернаціоналізму, відстоював ідеї рівноправності усіх націй, одночасно засуджував расову дискримінацію і реакційну суть політики колоніалізму, панування якого відчутне ще й сьогодні в деяких країнах Африки, Азії і Латинської Америки.
Своїми творами, що відзначаються багатством поетичних форм, чіткістю і доступністю широким народним масам, Шаміссо зробив великий вклад у прогресивну німецьку літературу.
Л-ра: Іноземна філологія. – Львів, 1968. – Вип. 15. – С. 130-139.
Твори
Критика
