«Слово його – це його серце»

«Слово його – це його серце»

Т. Лещук

Ім’я видатного німецького поета першої половини XIX ст. Адельберта фон Шаміссо (1781-1838) пов’язане з історичною епохою буржуазних революцій (1789, 1830 рр.) — епохою руйнування феодальних суспільно-економічних відносин і народження нових, буржуазних, епохою запеклої боротьби старих ідей з «новими доктринами».

А. Шаміссо — поет і письменник, літературознавець і лінгвіст, вчений-ботанік і механік, таврував, подібно до Беранже у Франції, політичну реакцію в Німеччині.

У 1838 р. Генріх Гейне назвав Шаміссо «найбільш своєрідним і видатним поетом», додавши, що «слово його — це його серце, а це серце велике й прекрасне, юне й квітуче». Александр Гумбольдт схарактеризував Шаміссо як велику людину. У 1908 р. Томас Манн оцінював Шаміссо як одного з найвидатніших поетів Німеччини.

У своїй прозі і поезії Шаміссо охопив широке коло важливих соціальних, політичних питань свого часу, шлях до розв’язання яких він бачив у революції. «Час новий настане в борні», — писав він в одному зі своїх віршів у 30-х роках. Почавши свою діяльність як романтик, Шаміссо, подібно до Гейне, в період пожвавлення демократичного та революційного рухів переходить на реалістичні позиції.

Простежуючи бурхливий життєвий шлях Шаміссо в епоху зламу феодальних відносин, бачимо, що, куди б доля не кидала поета — в Англію чи Францію, Росію чи Голландію, країни Південної Америки чи на острови Тихого океану — він ніде не залишається осторонь великих проблем сучасності: Своє обурення тяжким життям уярмлених народів колоніальних країн він висловив у прозовому творі «Подорож навколо світу», та поезіях «Хіос», «Долина смерті» та інших.

У вірші «Ніч і зима» в алегоричному образі холодної ночі змальовано реакційну сутність феодально-бюрократичного ладу. У вірші «Віщування» та сонетах, присвячених Шіллерові, автор відбив події Липневої революції у Франції. Соціальні мотиви звучать найбільш виразно в його поетичній збірці «Із Беранже» (1838 р). Своїм вільним перекладом поеми Рилєєва «Войнаровський» («Вигнанці» у Шаміссо) в 1832 р., у період визрівання революційної ситуації, він познайомив німецького читача з подіями грудневого повстання 1825 р. в Росії і водночас впровадив у німецьку літературу новий образ героя-революціонера.

Надзвичайно велика літературна спадщина Адельберта фон Шаміссо відтворює широку й правдиву картину суспільних відносин у Німеччині початку XIX ст., картину життя народу, його боротьби за демократичне визволення, соціальну справедливість. І головним героєм більшості творів письменника є народ. В одній із літературних праць Шаміссо писав: «Я завжди шукаю і знаходжу поезію серед нас, у глибині наших сердець, у нашій історії, в нашому суспільстві, такому, яким воно є».

З-поміж прозових творів Шаміссо найбільшу увагу привертає написана в 1817 р., тобто в перший період творчості, романтична повість «Незвичайні пригоди Петера Шлеміля», яка, за висловом Томаса Манна, належить до «найпринадніших творів класичної літератури». «Незвичайні пригоди Петера Шлеміля» перекладені майже на всі мови світу. Українською мовою твір видавався двічі: в 1904 р. у Львові, в перекладі Миколи Стадника під назвою «Петро Шлеміль», та в 1966 р., в перекладі Сидора Сакидона, у видавництві «Дніпро» в Києві, як «Дивні пригоди Петера Шлеміля».

Створюючи цю повість, Шаміссо поставив собі мету довести неспроможність людини жити й творити поза суспільством, ізольовано від народу, а заразом спростувати сучасних йому романтиків Тіка й Ейхендорфа, Новаліса й фон Арніма, які в своїх творах закликали до втечі від дійсності у світ мрій та дивовижної фантастики. Шаміссо змалював прірву, що розділяє світ егоїзму, наживи, грошей від світу праці, людяності й щирості народної.

Повість розкриває також згубну роль багатства, нагромадженого в руках однієї людини в умовах буржуазного суспільства. Шаміссо трактує це питання з гуманістичних і демократичних позицій. Мріючи про багатство, його герой тягнеться до буржуазії, втрачає зв’язок, що був для нього джерелом життєвих сил. Своєю повістю Шаміссо хоче застерегти інших людей від подібних вчинків.

Переплітаючи реалістичні події й образи з фантастичними, запозиченими з фольклору, Шаміссо поряд з основними проблемами порушує й інші, наприклад, питання безкорисливої дружби, проблему кохання та його значення в житті суспільства, навіть питання розвитку науки.

Своєрідність реалізму Шаміссо й висока художня майстерність у зображенні героїв дозволили письменникові використати багатство народної німецької мови й німецького фольклору — в поєднанні з живим гумором. Стилістичні особливості повісті Шаміссо «Дивні пригоди Петера Шлеміля» створюють неабиякі труднощі для перекладача цього твору, вимагають від нього як глибокого знання мови оригіналу, так і високого художнього смаку.

Прогресивний романтизм, до якого відноситься творчість Адельберта Шаміссо першого періоду, залишив цінні пам’ятки світової культури, живопису і музики, збагатив теорію мистецтва і підготував появу реалізму, сила якого відчутна вже в повісті Шаміссо. А «добрі переклади важливих і впливових творів чужих літератур, — як писав І. Франко, — належать до підвалин власного народу».

Л-ра: Всесвіт. – 1967. – № 12. – С. 154-155.

Биография


Произведения

Критика


Читайте также