Якщо ви погарячкували: як правильно вибачатися
У пилу сварки ми часом говоримо або робимо щось образливе для наших близьких або друзів. Що робити, якщо злі та несправедливі слова вже зірвалися з язика, чи ви грюкнули дверима і пішли в ніч, а тепер розумієте, що зробили це марно? Слів «вибач мені» не завжди буває достатньо. Як перепросити перед близькою людиною і налагодити контакт?
Не розсипайтеся у багатослівних вибаченнях
По-перше, це знецінює слова «перепрошую» і «вибач мені». Особливо не варто цього робити, якщо ви ще злі на опонента і відчуваєте, що «недоз'ясовували» стосунки. Ваші вибачення пролунають нещиро, і з великою ймовірністю ви перейдете назад до звинувачень. Наступного разу близька людина не стане довіряти вашому «Пробач, я був неправий», оскільки знатиме, що ці слова можуть раптово перетворитися на повторну атаку. Таке відчуття небезпеки б'є по довірі, тому візьміть за правило просити вибачення лише в тому випадку, коли дійсно готові миритися. І обов'язково виключіть конструкції на кшталт: «Згодна, я була неправа, але і ти…».
Дайте іншому час
Якщо ваш партнер (батько, друг, дитина) каже, що йому потрібен час, щоб прийти до тями, дайте його людині — стільки, скільки потрібно. У конфлікті той, на кого припав удар, почувається безправним, пригніченим і позбавленим влади. "Відсунути" агресора, дати собі час "покривдитися" - значить повернути контроль над ситуацією. Тому наберіться терпіння і не наполягайте на негайному поновленні спілкування.
Дозвольте людині піти погуляти, почитати книгу на дивані або замкнутись у сусідній кімнаті і не виходити. Якщо вас мучить відчуття провини, можна один раз підійти і запитати, чи він готовий прийняти ваші вибачення. Якщо все ще ні - будьте терплячі та зачекайте ще. Всім потрібен різний час, щоб відійти.
Не гризіть себе
Визнати свою неправоту і гризти себе — різні речі. Внутрішні муки швидше призведуть до того, що ви знову розлютитесь на партнера, а конфлікт вийде на новий виток. Іноді здається, що як слід «помучитися» — це достатня кара, тож вибачатися вже не потрібно. Звичайно, це не так: другій стороні потрібні конкретні дії — можливо, щира розмова чи навіть компенсація, а не ваші муки. Краще розкажіть співрозмовнику, що ви шкодуєте і дуже засмучені подією.
Іноді розгортається такий сценарій: агресор, який щойно кричав, так засмучений через свою нестримність, що вже партнерові доводиться його втішати: «Ну що ти, я тебе пробачу, нічого страшного». Ця маніпуляція, безперечно, приємна для агресора, але руйнівна для стосунків. Погодьтеся, все-таки отримувати співчуття та компенсацію має постраждала сторона.
Вислухайте відповідь - і прислухайтеся до неї
Зазвичай у будь-якому конфлікті є активніша і більш пасивна сторона. Коли ви кричите чи звинувачуєте, а другий учасник сварки мовчки слухає, плаче чи йде з кімнати, то ви активна сторона, а вона чи він пасивна. Приготуйтеся до того, що після вибачень ваші ролі зміняться. Цілком ймовірно, що після слова «вибач» на вас обрушаться звинувачення у відповідь. Якщо ви твердо налаштовані припинити сварку та перевести розмову у конструктивне русло, не відповідайте одразу. Намагайтеся звернути увагу на почуття співрозмовника та його реакцію в потоці образи. Це те, до чого варто прислухатися і що варто враховувати на майбутнє.
Визнайте почуття
Це один з найдієвіших і найскладніших прийомів, і тут стане вам у нагоді попередній пункт, в якому ви постаралися зрозуміти почуття іншої сторони. Визнати не означає погодитися з позицією партнера і відмовитися від своєї. Ви можете все ще не погоджуватися, але при цьому визнавати, що для неї чи нього такі почуття та реакція на події реальні: «Коли ми посварилися і я допізна поїхала до друзів, ти відчував себе покинутим та непотрібним. Напевно, це було тяжко». Зауважте, тут ви не обіцяєте більше не їхати до друзів і навіть не кажете, що ваша реакція була неправильною. Ви лише визнаєте реальність іншої людини: вона почувала себе покинутою і їй було важко.
«Пробач, тобі, напевно, було прикро і страшно, коли ти так поспішала до мене, а я замість „привіт“ почала кричати, що ти весь час спізнюєшся і мені набридло вічно тебе чекати». Знову ж таки ви не кажете, що готові приймати подальші запізнення, але визнаєте, що отримати таке вітання було дуже прикро і навіть могло злякати.
Зробіть для людини щось приємне
Якщо друга сторона сильно образилася і ви відчуваєте, що вибачення та розмов недостатньо, запропонуйте якусь діяльну компенсацію. Найкраще відкрито: «Я почуваюся дуже винним (винною). Мені хочеться зробити щось для тебе. Давай я (…)?" Оптимальний варіант - сходити кудись разом, приготувати улюблену страву, провести вечір так, як хоче скривджений. Або запитати людину, що ви могли б для неї зробити.
Компенсація у вигляді подарунків, мабуть, найслабша. Немає нічого поганого в подарунках самих по собі, але внесок грошима та речами передбачає мінімальну емоційну та діяльнісну залученість. Коли постраждав емоційний зв'язок між людьми, «ремонтувати» потрібно саме його, і для цієї мети найкраще підходить спільна діяльність та турбота.
Розробіть конструктивне рішення
Спалахів гніву на рівному місці не буває - важливо зрозуміти, у чому була їхня справжня причина. Якщо ви виконали хоч кілька попередніх пунктів, відстежити це буде набагато легше. Тепер, після того, як вибачення принесені, важливо разом з іншою стороною виробити тактику, яка запобігатиме повторенню бурхливих сварок. Потрібно, щоб обставини та поведінка другої людини не тиснули на ваші «червоні кнопки», чи то запізнення («Мною та моїм часом нехтують»), чи гора розкиданих черевиків у коридорі («Мене тут ніхто не цінує і не поважає мою працю!» ), або пропадання близької людини зі зв'язку («Я так хвилювалася, а ти просто не зарядив телефон»).
