Психологічна адаптація та підтримка: перехід військових до цивільного життя
Коли військовий повертається додому, йому найскладніше повернути в цивільне життя свою свідомість (яка ще досі діє за правилами зони бою, де основна ціль – вижити). Тому в більшості випадків можуть бути непорозуміння з рідними й іншим оточенням, адже вони не можуть зрозуміти, чому людина реагує не так, як до війни... Бо як колись вже не буде.
Перебуваючи на фронті, військові навчилися жити за новими правилами. Але вони не підходять для звичайного мирного життя. І від них неможливо так швидко відмовитись, адже ці правила допомагали зберегти життя! Тому ми повинні всебічно допомагати нашим захисникам і захисницям, особливо в перенесенні їхнього досвіду та трансформуванні набутих навичок у цивільне, мирне життя.
Основні правила виживання в бою (Ф. П'юселік)
- Зупинися посеред хаосу. Як тільки ситуація стає незрозумілою, ветеран завмирає. На якийсь час. Це треба йому, щоб зібрати інформацію і перебудуватися.
- Знай територію. У бою солдат повинен швидко й абсолютно точно знати, де можна сховатися, і він думає про це щомиті. Він повинен знати шляхи наступу та відходу, усі сильні та слабкі сторони свого розташування.
- Плануй наперед. Це правило відображає «орієнтованість на мету». Непідготовлений боєць створює загрозу безпеки.
- Дій у разі загрози. У бою солдати постійно знаходяться в очікуванні загрози. Вдома військові все ще чекатимуть небезпеки значно частіше, ніж чогось приємного.
- Довіряй тільки перевіреним. На полі бою військові можуть довіряти лише перевіреним людям.
- «Ні» почуттям. Бойові дії залучають людину до подій, пов'язаних зі страхом, втратою і горем. При цьому робота військового вимагає, щоб він діяв швидко, завжди перебував у готовності до бойової тривоги. Таким чином, єдині емоції, що дозволені, – це гнів та дратівливість.
- Залишайся непередбачуваним. Цей принцип залишається звичкою для багатьох військових упродовж усього майбутнього життя. Наприклад не ходити завжди по одному маршруту і т. д.
Розуміння і прийняття цих правил – це перший крок до правильної поведінки людей, які оточують військового. Підтримка близьких та суспільства їм необхідна.
Галина Волошина, психологиня
