Туга за невтраченим: ще один спосіб цінувати те, що є

Науковий журналіст Шейла Лав розповідає про феномен «майбутньої» ностальгії та про те, яку користь можна з неї отримати.

Більшості з нас знайома ностальгія: трохи сумний спогад, скажімо, про весілля, випускний вечір або про сімейне свято. Це загалом позитивне почуття, хоч і з відтінком смутку про те, що вже минуло. У статті "Істинний сенс ностальгії" (2017, The New Yorker) Майкл Шейбон визначив цей момент так: "ви подзвонили прямо в минуле і почули у відповідь голос".

Незважаючи на цей звичний погляд, психологи нещодавно дійшли висновку, що існують різні види ностальгії, у тому числі ті, що не стільки орієнтовані на минуле, скільки на майбутнє – очікувана ностальгія (anticipated) і дострокова (anticipatory). Є дані, що достроковим чином можуть переживатися різні емоції – задоволення, тривога, гордість, досада на себе та почуття полегшення, але ностальгію в такому ключі психологи почали розглядати лише останніми роками.

Очікувана ностальгія – це передчуття того, як ви одного разу ностальгуватимете за певним досвідом. "Очікувані емоції - це припущення, як ви їх переживаєте в майбутньому", - говорить Він Йі Чун (Вербон) з Університету Вінчестера. Як співав кантрі-виконавець Трейсі Едкінс: «Ти по цьому сумуватимеш, Ти захочеш це повернути, Ти шкодуватимеш, що ці дні пролетіли так швидко».

У той же час, за словами Крістін Бачо з коледжу Ле Мойн у Сіракузах (Нью-Йорк), дострокова ностальгія, – це почуття втрати того, що ще не втрачено, що ще відбувається. Відмінність між очікуваною та достроковою ностальгією полягає в тому, коли переживається емоція: у першому випадку вона передбачається у майбутньому, у другому – виникає вже у теперішньому.

Таким чином, туга дострокової ностальгії з'являється передчасно. «Дострокова [ностальгія] – це втрата того, що у вас все ще є», – каже Бачо. Це складний пиріг з кількома часовими слоями: він містить сумне переживання людини у теперішньому, уявне майбутнє, у якому теперішнє вже стало минулим, і рефлексію власних почуттів у сьогоденні та уявному майбутньому.

Якщо ви, наприклад, проводили час з коханою людиною, яка живе далеко від вас, і заздалегідь відчували смуток з приводу того, що вона поїде, ви відчували дострокову ностальгію. Якщо ви проводили разом час і ловили себе на тому, що уявляєте, як потім сумуватимете за цьєю зустріччю, – це очікувана ностальгія.

Хоча звичайна ностальгія за минулим – чи особиста ностальгія – поєднує у собі радість і смуток, Чун зазначає, що, згідно з дослідженнями, її психологічні ефекти здебільшого позитивні. Бачо згодна з тим, що особиста ностальгія корисна для психічного здоров'я - вона дає відчуття більшого зв'язку з іншими людьми, додає оптимізму і глибшого розуміння сенсу та мети. Люди, більшою мірою схильні до особистої ностальгії, як правило, більш ніж зазвичай залучені до поточних подій. (Однак існує й інша форма ностальгії за минулим, звана історичною ностальгією, або анемоей, – переживання стосуються періоду в минулому, в якому людина насправді не жила, – і це пов'язано з незадоволеністю сьогоденням, цинізмом чи песимізмом).

Що ж до її нових – «майбутніх» – видів, то очікувана ностальгія, мабуть, має в основному позитивні ефекти – наприклад, посилення задоволення від теперішнього моменту. Однак про дострокову ностальгію цього, схоже, сказати не можна.

Бачо разом із колегами, створюючи «Опитувач дострокової ностальгії» для оцінки схильності до неї, встановила, що найчастіше її відчувають ті, хто думками більше перебуває у майбутньому. Крім того, людям, схильним до дострокової ностальгії, складно насолоджуватися цим моментом, вони дистанціюються від нього, щоб менше переживати, коли він пройде. Вони також можуть бути більш схильні до смутку та занепокоєння.

«Дострокова ностальгія може змусити батька відчувати смуток, коли він спостерігає за грою свого малюка, тому що ми знаємо, дитинство не може тривати вічно – дитина дорослішає», – пояснює Бачо.

Тим не менш, дострокова ностальгія не така вже й погана: іноді люди можуть вдаватися до неї у важкі дні, щоб легше їх пережити. Ще в одному недавньому дослідженні Бачо та її колеги згадують запис у блозі, знайдений ними у 2020 році: «Ностальгія по карантину COVID-19: це був страшний час, але я сумуватиму за нашим вимушеним сімейним єднанням».

У цьому дослідженні команда Бачо зосередилася на використанні дострокової ностальгії в маркетингу та рекламі. Наприклад, як реклама Kodak нагадує нам, що маленькі моменти життя швидкоплинні, і від жалю про їхню втраченість вас позбавить продукція компанії. Крім того, в ході своїх експериментів вчені встановили, що дострокова ностальгія, може зменшувати задоволення і позитивний настрій у приємних ситуаціях, але в неприємних - навпаки збільшувати, даючи більшою мірою відчути цінність моменту.

«У важкі часи дострокова ностальгія може пом'якшити негативні емоції та викликати позитивніші почуття, – зазначає Бачо. – Незважаючи на стрес через труднощі, вона нагадує людині, що вона може проґавити позитивні моменти».

Поділ ностальгії на дострокову та очікувану має значення, тому що вони впливають на нас по-різному. «Розуміння відмінностей між цими видами ностальгії здатне допомогти людям максимально використати їхні переваги та уникати потенційних пасток чи негативних сторін», – каже Бачо. Коли вона проводила час із хворим родичем, то ловила себе на думці, що вже сумує за тими моментами, які були між ними і які вона змогла оцінити.

«Тепер я ціную дострокову ностальгію, оскільки вона нагадує мені про необхідність цінувати моменти, хороші та погані, з яких складається найважливіше в житті», – розповідає вона.

Після вивчення очікуваної ностальгії Чун каже, що в неї виникло бажання зробити сімейний «банк спогадів» багатшим: «Я з нетерпінням чекаю на більш позитивний і значущий досвід спілкування з ними, на який можна було б озирнутися в майбутньому».

Ностальгія у багатьох її формах вже давно стала нашим супутником. Як сказано про неї у статті ще 1977 року: «Почуття ностальгії… було головною темою міфів та поезії; Біблія, «Одіссея» Гомера – література всіх часів – красномовно говорить про цей людський феномен; і навряд чи знайдеться людина, яка ніколи не відчувала її».

Але якщо ви помічаєте, що ностальгія в щасливі часи заважає насолоджуватися справжнім, або вона забарвлює смутком те, що є зараз, бо колись воно зникне, – не варто, за новими даними, так хапатися за те, що має статися.

«Я хочу переживати емоції природним чином, а не ганятися за ними, – каже Чун. – Думаю, [ностальгія] так само парадоксальна, як щастя: чим більше ви прагнете досягти його, тим менш щасливими почуваєтеся».