Мельничук Людмила

  Зрада

- Піди до лісу, забери те зайченя! Доглядатиму за ним, - наполягав Вадим. 
- Воно в кущі чкурнуло, - кажу.
- Зайці ж сплять з відкритими очима! Треба було за вуха хапати, а не пальцем в нього штрикати… Ех! Проморгала! – бурмотів.  
 Подібних спогадів з дитинства у нас з Вадимом - сила-силенна. Ми були друзі - нерозлийвода. Правда, лише щоліта. Вадим кожні канікули приїжджав з Маріуполя до бабусі на Волинь. Обожнював село, природу, людей.  
 В дорослому житті ми загубилися. Вадим - житель Білорусі. Інтернет допоміг сконтактувати напередодні повномасштабної. Почула про поганих бандерівців…
 Серце тебе зрадило, Вадиме. Заслала очі пелена…
 Шкода.

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір читачів
up