Секрети правильного статевог виховання дітей

Статеве виховання: що повинні знати діти від 3 до 10 років і звідки їм взяти цю інформацію

Статеве виховання — це насамперед безпека та здоров'я ваших дітей. Тому потрібно не табуювати цю тему, а говорити зі своїм сином чи донькою та формувати довірливі стосунки. «З якого віку вже можна говорити?», «Про що розповідати?» — такі запитання можуть виникнути у мам і тат. Допомогти в цьому можуть книги про статеве виховання, яких, на щастя, сьогодні на українському ринку достатньо. Тому щоб полегшити життя відповідальних батьків, ми разом із Мариною Діденко, психологинею «Фонду Маша» за напрямком сексосвіта, кандидаткою психологічних наук пояснимо, в якому віці та про що треба розповідати вашій дитині й поділимося книгами, в яких можна прочитати про це.

3-5 років

У віці від 3 до 5 років у дитини вже активно відбувається сексуальний розвиток. Зокрема, вона досліджує різницю між статями та засвоює статеву рольову поведінку на прикладі дорослих. Може з'явитися підвищений інтерес до сексуальних дій, частин тіла чи непристойних слів. Дитина починає запитувати, як вона з'явилася на світ. 

Психологиня Марина Діденко зазначає, що у 3-5 років хлопчик чи дівчинка вже повинні знати:

• правила гігієни, правильні назви геніталій (пеніс, вульва) і для чого вони потрібні (у цьому віці — задоволення фізіологічних потреб);
• питання безпеки: розуміти, що ніхто не має права торкатися її чи його інтимних місць (виключенням є батьки під час купання та лікар, з дозволу батьків. Якщо це робить хтось інший — потрібно кричати й обов'язково розповісти про це батькам);
• з 3 років дитина вже усвідомила свою приналежність до певної статі та проявляє зацікавленість до своїх геніталій (починає роздивлятися у дзеркалі, торкатися, досліджувати), можуть активно гратись у «лікаря» з іншими дітками в садочку чи друзями.

— Обов'язок батьків пояснити «правило трусиків» своїй дитині (починати можна з 5 років), а саме: розказати про небезпечні дотики; наголосити, що інтимні частини тіла — це власність дитини; пояснити, що вона не має боятися просити про допомогу і ділитися таємницями, які її непокоять, — зазначає Марина Діденко.

Дивіться ідео від Фонду ООН у галузі народонаселення, в якому експертка зі статевого виховання Юлія Ярмоленко та співак Тарас Тополя розкривають 5 правил, які необхідно знати батькам та дітям для захисту від сексуального насильства.

Щоб батькам було легше зробити перші кроки в напрямку статевого виховання, Марина Діденко рекомендує звернути увагу на книги для дітей від 4-х років. Їх дитина може роздивлятися як з вами, так і самостійно:

• «Маленькі дослідники. Моє дивовижне тіло», Рут Мартін.
• «Малечі про інтимні речі», Юлія Ярмоленко.
• «Звідки я взявся? Правдиві відповіді на «незручні» питання», автори Хосе Р. Діас Морфа, Катерина Марассі Кандія, Пілар Мігальон Лопесоса, Мерседес Палоп Ботелья.
• «Не в капусті й не лелека», Анна Герцог.
• «Звідки я взявся?», Віржіні Дюмон.
• «Так і ні. Почуття», Пауліна Ауд.
• «Я і він. Про хлопчаче без секретів», Юлія Смаль (підійде в 5-6 років).

5-10 років

У цьому віці хлопчики та дівчатка починають досліджувати свою стать та гендерні ролі, можуть грати в ігри, які містять сексуальну поведінку, цікавитися сексуальною інформацією, використовувати нецензурну лексику.

— У 5-10 років у дитини формується ідеалізоване уявлення про романтичного партнера, тому батькам важливо проговорити теми дружби та симпатії (її проявів), любові та статевих відмінностей. Про менструації та полюції варто розповісти не пізніше 8 років. Після 8 років батьки можуть починати говорити з дітьми про секс. А у віці 9-10 років поступово переходити до теми сексуальності, її видів та проявів, — зазначає Марина Діденко.

Книги, які будуть корисні дітям від 7 років:

• «Відверта розмова про «це», КМ-БУКС.
• «Велика книга почуттів», Ґжеґож Касдепке.
• «Як я дорослішаю», Аніта Найк та Філ Вілкінсон.
• «Без маячні про перші місячні», Юлія Ярмоленко.

І пам'ятайте, що під час розмови з дитиною на тему сексуальної освіти все потрібно називати своїми іменами, в жодному разі не залякувати й не насміхатися з запитань дитини. Інакше до вас зникне довіра, і син чи донька не звернуться по допомогу, коли потребуватимуть її.