Осіпова Юлія. Конкурс драбблів

Одного разу на безлюдному пагорбі

Синя-пресиня річка нашіптувала  карпатські оповідки, що відбивалися у вухах приємним дзенькітом.Умостившись у фотель, стара гуцулка димила дерев'яну файку. Її брунатні очі мандрували по нам, ніби промовляючи:

“Баба хоча й майже сліпа, але бачить вас наскрізь”.

-Чого ви одигезде шибаєтесь?-проказала стара.

-Приїхали на відпочинок.

Мій погляд зустрівся з її - в голові запаморочилося. Босі ноги лоскотала мурава безлюдного пагорба. Гуцулка зробила глибокий вдих, затримавши солодкі трави у легенях:

-Сподіваюся, ваші старання та відпочинок дійсно варті ВАС. Все ж таки ми не маленькі люди - ми маємо вибір .

Річка продовжувала нашіптувати всіма забуті історії... .

Умови участі у конкурсі драбблів