Розмова з Мирославом Мариновичем: майбутнє росії, роль церкви та України

10 цитат Мирослава Мариновича з інтерв’ю Юлії Тимошенко

Філософ, релігієзнавець, дисидент, політв’язень часів срср Мирослав Маринович став гостем проєкту “Що далі?” ютуб-калалу Ukraїner Q.

В інтерв’ю Мирослав Маринович розказує про розвал росії, роль церкви, що робити з ненавистю, яка породжує ворожнечу всередині українського суспільства, та якою буде роль України в майбутньому світовому порядку.

Зібрали кілька цікавих цитат Мирослава Мариновича з інтерв’ю ведучій Ukraїner Юлії Тимошенко:

Така росія, яка є сьогодні — приречена. Я не знаю, який вигляд вона матиме в майбутньому. Але такої росії, як є зараз, не буде.
Ми повинні вплинути [на росіян]. Ніхто краще за українців не знає росію. Я вдячний нашим воїнам за те, що вони дають нам шанс, дають простір для того, щоб ми думали. Тобто воїни свою справу роблять, а громадянське суспільство ще свою справу не виконало.
Складність боротьби з «русским миром» полягає в тому, що ти цілиш в ідеологію — потрапляєш у віру. Ти цілиш у віру, а залишаєш безкарну ідеологію. Оця гібридність створює дуже великий виклик, до якого не готові ніхто — ні на Заході, ні в Україні.
Для мене Євангеліє не є пацифістською книгою. Ісус схвалював миротворство, але дуже чітко розрізняв добро і зло. От цього я потребую від Ватикану, від Папи.
Люди потребують відповідей, бо вони губляться. «Чому я втратила своїх рідних? Якийсь сенс їхньої смерті. Чому загинув мій син на війні?..» Все. Чому? Дайте відповідь на це питання. Це теж потрібно, щоб церква розтлумачувала сенс самопожертви.
Якщо ти йдеш на самопожертву, то розумій, що це буде окремий шлях. Всі не можуть іти на самопожертву. Це твоє рішення. Ти маєш його реалізувати. І приймай все те, що тобі дається на цьому шляху.
Небезпеки ненависті ми не відчуваємо традиційно. [...] росія нинішня, так само як колишній Радянський Союз, — це диявольська система, яка опирається на три базові елементи диявольства: насильство, ненависть й обман. Якщо ви визнаєте, що українці мають право на ненависть, то тим самим ви визнаєте, що ми маємо обперти свою позицію на один з елементів диявольства.
Чи хочу я, щоб мій народ стояв над прірвою? Ні, я цього не хочу. Борімося, але не тому, що ми ненавидимо росіян, а тому, що ми любимо своє. І ця формула не мною знайдена. Так, зокрема, сказав один УПівець воїн: «Я борюся не тому, що я ненавиджу росіян, а тому, що я люблю своє».
Я думаю, ми скидаємо останній обруч. Але нам треба вистояти. Тому що це процес не одномоментний. Це процес, який вимагає максимальної консолідації суспільства. Не дарма кажуть, що Україна і росія зараз біжать марафон. І хто вистоїть, той і переможе. Нам треба перемогти.
Наше національне завдання - подати себе світові не лише як джерело негативу щодо росії. Але чим ми можемо заступити росію у тій світовій конструкції? Де є наш потенціал? Крім армії. Армія так, вона вже дійсно довела свою велич.