Вірші про тварин: зворушливі рядки про братів наших менших

З давніх-давен люди й тварини жили пліч-о-пліч. Вірші про тварин, які протягом століть створювалися поетами, є свідченням нашого глибокого зв'язку з тваринним світом. Ці твори не лише розважають та навчають, але й змушують нас сміятися, плакати, співпереживати та замислюватися.

У цій добірці ви знайдете вірші про домашніх улюбленців, які щиро та зворушливо оспівують беззаперечну любов і відданість наших чотирилапих друзів. Вірші про диких тварин захоплять вас величчю та дикою красою природи, перенесуть у величні ліси, безкраї степи та глибокі океани. Короткі вірші про тварин (лаконічні й виразні) западуть вам у душу, змусять знову й знову перечитувати їхні проникливі рядки.

Вірші про тварин українських письменників - класиків та сучасників - пронизані щирою любов'ю до рідної мови та природи. Дитячі вірші про звірят, веселі й повчальні, допоможуть маленьким читачам познайомитися з тваринним світом у цікавій та доступній формі. Вірші про звірів змусять вас по-новому поглянути на наших братів менших, глибше відчути їхні емоції та потреби.

Вірші про любов до тварин розкриють безмежну красу й глибину цієї емоції, яка здатна поєднати нас із тваринами на глибинному рівні. Вірш про безпритульних тварин стане зворушливим закликом до співпереживання та допомоги тим, хто її найбільше потребує. А вірші про природу і тварин гармонійно поєднають у собі поетичні описи природи та її мешканців, підкреслюючи єдність і красу цілого світу.

Зануртеся у світ тваринної краси та емоцій, читаючи цю чудову добірку віршів! Вона подарує вам незабутні враження, змусить по-новому поглянути на тваринний світ та, можливо, навіть змінить ваше життя на краще.

Дитячі вірші про звірят, які зацікавлять малечу

Світ тварин дивує і захоплює малюків. Пухнасті котики, кумедні песики, пташки, що співають, – всі вони стають героями захопливих віршиків, які не лише розважають, але й навчають.

У цих віршах про звірят ваш малюк знайде милих героїв, з якими буде легко себе асоціювати. Прості рими та ритмічні рядки легко запам'ятовувати, а яскраві образи та цікаві сюжети зроблять читання захопливим.

Вірші про звірів для дітей – це не просто розвага, це можливість познайомитися з навколишнім світом, розширити кругозір, розвинути уяву й емоційний інтелект. Читайте ці вірші про тварин українською мовою разом з вашою дитиною, даруйте їй радість та чудові моменти щирого спілкування.

***

По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.

Їжачок сміється:
«То-то, Не бери всього до рота!»

(П. Воронько)

Веселі їжачки

Два веселі їжачки,
Їжачки-боровички.
Поселились у садочку
Під зелененьким листочком.

Їжачків я доглядаю
Хатку їм оберігаю.
А вони мені в лісочку
Позбирають всі грибочки.

(Людмила Федорова)

Кошенятко зранку милось

Кошенятко зранку милось
Зирк – усе навколо біле!
Зрозуміло: це Сірко
Перекинув молоко.
Он сметана на паркані
І дерева у сметані.
Морщить носа котик Няв:
Хто ж Сірку допомагав?
Тут не витримали ми:
- Все це витівки зими!

(Р. Скачко)

Брисько, Гуска і Лисичка

Була собі лисичка,
Хитренька молодичка,
Пішла раз у дорогу
І сильно збила ногу.

Не може в ліс ходити
І зайчиків ловити.

В село собі мандрує —
Чей там кого змудрує!

В селі стояла хата
Старого діда Гната.
Під хатою ходила
Там гуска білокрила.

Лисичка щось гадає,
Мудрує, розважає.

— Гей, вийдіть, добрі люди!
— А хто такий там буде?
— Лисичка-молодичка,
Нещасная калічка;
Бо трапилась пригода,
Що й згадувати шкода;
У ямку курка впала,
Її я рятувала
І викрутила ногу.
Пожалуйте небогу!

— Зайди, зайди в хатину,
З'їси що та й спочинеш.
— Воліла б заробити.
Ось гуска невеличка,
Немов моя сестричка.
Її щоднини пожену
Скубти над річкою траву.

Господар каже: — Згода!
Для мене це вигода.
Пастимеш гуску на узліску —
Не буде гуска в шкоду лізти.

В ту пору Брись кудлатий
Крутився коло хати,
Цю мову зачуває
Й на вус собі мотає.

Бурчить! — Ага, ага, ага!
Зажди, лисичко дорога!

Піду я за тобою вслід.
Чи гуску пастимеш як слід.
Лисичку просять сісти,
Дали їй добре їсти,
Дали ще й торбу сала,
Щоб на полудне мала.

Взяла цю закуску пастушка
Й жене на пашу білу гуску.

Іде лисичка та й кульгає,
А Брисько лиш хвостом махає.
І назирцем він, назирцем
Іде за нею вслід тихцем.
І весело йде гуска наша
Їй бо запахла свіжа паша.

І обіймає вже лисичку,
Немов свою нову сестричку.
— Ти добра, — каже, — ти ласкава,
Мене взяла на свіжі трави.

Ти не така, як Брисько,
Оцей недобрий псисько
На річку не пускає,
З городу виганяє.

А їй на це лисиця:
— Ти Бриська стережися,
Бо він твій ворог лютий,
В комірці б рад замкнути.

Ходім в корчі тут близько,
Щоб не підслухав Брисько.

А Брись стояв вже саме
За тими за кущами
Тихенько, ані писнув.
Листочком не шелеснув.

Цікавий він був дуже,
Що то лисиця вструже.
Ось гуску вже схопила
Лапами попід крила.

Й в кущі понесла скоро...
Та Брисько все те бачить —
Ось з-за куща вже скаче
І зрадницю лисицю
Ухопив за спідницю.

Спідничка обірвалась,
Лисичка налякалась,

Пустила гуску з рота,
Пропала вся робота...
Лисичка в ліс побігла,
Втекти тому лиш встигла,

Що мусив Брись остатись,
Щоб гуску рятувати.
Воли на неї бризнув,
Язиком дзьобок лизнув...

Помалу гуска встала —
Та й зразу відгадала
Лисички хитру зраду
І Бриська щиру раду.

Взяла в два крила лапу псячу,
Цілує щиро, з втіхи плаче...

По тій страшній пригоді.
Жили разом у згоді,
Бо гуска у біді пізнала,
Що в Бриську — друга мала.

Хоч він не раз картав, гарчав,
Але завжди добра бажав!

(Марійка Підгірянка)

Кішка і Мишка

Хитра Кішка й мудра Мишка
В перегони грали трішки.
Хто у нірці перший буде?
Перемогу хто здобуде?

Кішка так говорить Мишці:
"Вийди з нірки хоч на трішки!"
"Я уже перемогла!" –
Мишка їй відповіла.

(Юлія Забіяка)

Лис-рибалка

Лис рибалити ходив,
Та... латаття наловив.
Хитра рибка не впіймалась —
З'їла черв'яків й сховалась.

Трохи лис наш зажурився,
З озера води напився, 
І попрямував додому — 
Квіти дарувать знайомим.

Він собі подумав так:
"Хоч рибалить не мастак,
Квітів гарних я дістав!"
Й сумувати перестав.

Ось урок нам з вами, діти: 
Треба всім добро робити —
Враз печалі пропадуть!
Це — любові справжня суть.

(Юлія Забіяка)

Динозаврик

Динозаврик народився.
Каже: "Ось я і з'явився!
Все для мене невідоме,
Велетенське, незнайоме!

"Мамо, тату, де ви? Де?"
Чути кроки... Хтось іде...
Поспішають до маляти 
Динозаври: мама й тато!

(Юлія Забіяка)

Вірші про тварин для дорослих, які неодмінно сподобаються

Світ тварин багатий на емоції та враження, які не завжди помітні неозброєним оком. Вірші про тварин для дорослих допоможуть вам по-новому поглянути на наших братів менших, відчути їхню глибину, щирість і красу.

У цих творах ви знайдете не лише описи тварин, але й філософські роздуми про життя, про місце людини в природі, про відповідальність за тих, кого ми приручили.

Вірші про звірів для дорослих – це можливість зануритися у світ щирих емоцій, співпережити тваринам, зрозуміти їхні потреби та стати на крок ближче до природи. Читайте ці вірші про тварин українських письменників, щоб збагатити свій внутрішній світ, зробити його більш чутливим і глибоким.

Гарна сойка прилетіла

Гарна сойка прилетіла

і на гілочці присіла,

нащо сойці тут літати

і чого в саду шукати?

Є водиця у мисчині,

пригодиться для пташини,

на край стане присідати,

воду пити-випивати.

Видно, смачна вода дуже

із колодязя тут, друзі,

що оцінять сойка й кіт,

був із далини політ.

Скоро осінь стане йти

і літають вже птахи,

запасають – хто горіх,

або буде інший плід.

Понесуть, щоб запасати,

а як стануть забувати

і горішок не знайдуть -

пагінця нового ждуть.

(Светлана Борщ)

Лелека-артист

До нас у двір здалека
Примандрував лелека,
Вмостився на гніздечку,
Виспівує сердечно.
Клекоче та й клекоче,
Аплодисментів хоче.
_Що ж, не  бракує хисту
Крилатому артисту,
Співа чудово, легко -
Бравіссімо, лелеко!

(син IRY_SKA)

А в небесах вже ластівок немає

А в небесах вже ластівок немає,
Тож не дзвенять увечері вгорі.
Та це ще літо, жарко сонце сяє
Й роботи так багато у дворі…
А ластівки взяли і відлетіли,
Чогось зарано, сумно так мені…
Вони натхнення надавали й сили.
Тож веселіші дні були й ясні.
Та час на осінь вперто повертає,
Й зозуленька давно вже не кує.
Багато й інших птахів відлітає,
Гніздечко залишаючи своє…
А край ріки збираються лелеки,
І вправно молодь ставлять на крило.
Летіти їм і довго, і далеко,
А вже вночі не радує тепло…
Дивлюсь їм вслід і всім добра бажаю,
Щоб їх шляхи безпечними були…
Й живі усі добралися до краю.
Де ще колись щасливими жили…
А в нас війна… І думка серце крає,
Бо тут неспокій і важкі часи…
Чи стрінем навесні пташок? Хто знає…
Почуємо ми їхні голоси?
Тож проведемо птахів у дорогу,
Бо їм летіти вже прийшла пора.
Ми сподіваємось усі на перемогу,
Тож побажаймо їм і нам добра.

(Красоткіна Надія)

Відпусти її, відпусти

Всякій пташці — потрібне небо
Вільна воля потрібна їй!
Пташку в жмені тримати не треба,
Відпусти її, пожалій.
Їй без неба не можна жити,
Без свободи і без роси…
Їй — виспівувати, летіти
До вершини і до краси…
Пташці треба з вітрами гратись,
Щиру пісню співати нам.
Їй не треба людей боятись…
То ж віддайте її вітрам.
Не тримайте у клітці пташку,
Хай на волю вона летить.
То ж невже зрозуміти важко,
Що свобода — це значить жить…

(Красоткіна Надія)

Задумались пташки

На небо знов хмарки понабігали
І, мабуть, дощ почнеться все таки.
Пташки задумались і замовчали.
Від спеки опустилися листки,
Зів’яли без вологи і змарніли,
А звуки стихли, всюди тишина.
На південь птахи ще не відлетіли,
Але затихли й дума в них одна.
Вже час близький, їм скоро вирушати
Через моря і гори, та ліси.
Їм доведеться шлях важкий долати…
Тому й не линуть їхні голоси.
Вони тамують у серцях тривогу,
А думи в них і радісні, й сумні.
Потрібні сили на важку дорогу
І сонячні, ясні, безхмарні дні.
Їх діти вперше будуть шлях долати,
Й покинуть вже насиджені місця…
Гніздечко рідне важко покидати,
Й тому у них стискаються серця.
Затихли свисти, трелі, перегуки.
Пісні пташині не звучать ніде.
Минає літо, прийде час розлуки,
На них усіх важка дорога жде.

(Красоткіна Надія)

Птах

Розвіявся подих холодної ночі 
На сонячних струнах світанок бринить
В осіннєє небо вдивляються очі 
І крила бажають розрізать блакить

Ще мить і накреслить прозорою тінню
На сірім камінні намічений шлях
Ще мить і розтане в пейзажі осіннім
Незнаючи страху - злітаючий птах

Шум вітру, свобода, не діє тяжіння
Затягує стрімко в ясну височінь
В обійми Творця мчить це Боже створіння 
Мов списом пронизує неба глибінь

І ось він розтанув, де дівся примара 
Мабуть то здалось мов полу́денний сон 
І грається з вітром самотняя хмара
Наспівує тихо з ним в унісон.

(Serg Zeloni)

Орлина пісня

Пролітаючи високо в небі,

Сизокрилий орел помирав.

Помирав...Та жити ще треба,

Поки він додолу не впав.

Десь далеко,у темному лісі

Височіло орлине гніздо.

Пусто там було,в тому місці,

Де колись орлинятко росло.

Де колись,не шкодуючи сили,

Птах дитину свою годував,

Поки серце у грудях ще билось,

Доти він його захищав.

Кожен день,і навіть в негоду,

До останнього,поки не вмре.

Птах хотів продовження роду,

Він завжди боровся за це.

Пролетівши безкрайне море

Птах назад повернувся в гніздо.

Та його там чекало горе:

Орлинятка в гнізді не було.

День і ніч,не жаліючи сили,

Батько сина свого шукав.

Вороги біди наробили,

Він додолу знесилений впав.

Його хвиля гніву накрила,

Пролилася рікою кров,

Поламав він могутні крила,

Не злетить він у небо знов.

Біль пройшовся по тілу стрілою,

Тепле серце замерзло,мов лід.

Він помер...Теплим днем...Весною,

Це останній його був політ.

(El DoRaDo)

Вірші про домашніх тварин для будь-якого віку

Наші домашні улюбленці – це не просто тварини, це члени сім'ї, друзі, які дарують нам безмежну любов і відданість. Вірші про домашніх улюбленців – це чудовий спосіб висловити свою любов та вдячність нашим чотирилапим друзям.

У цій збірці ви знайдете зворушливі рядки про котів, собак, пташок та інших тварин, які живуть поруч з нами. Ці вірші про домашніх тварин для дітей розчулять вас до сліз, змусять посміхнутися, а можливо, навіть дадуть відповіді на деякі важливі питання.

Вірші про домашніх улюбленців – це чудовий подарунок для людей будь-якого віку, адже вони здатні торкнутися найглибших струн душі та подарувати незабутні емоції.

***

У маленького курчатка
день народження сьогодні.

Все йому таке цікаве –
і в кубельці, і надворі.

А матуся гарно дбає
про пухнастих малюків –

зігріває, корм шукає,
стереже від хижаків.

– Дощ! Хутенько всі у хлів! –
кличе мама дітлахів.

– А навіщо ллє водиця? –
цікавиться мала птиця.

– Щоб травиця підростала
й від шуліки вас ховала!     

– А про що співає татко?
– Про наш край, моє малятко.

– Коли виростемо, нене,
про вас з татком будем дбати

і землицю нашу рідну,
як татуньо, звеселяти!

(Г. Римар)

Що люблять поросята

Поросята-малюки
Люблять дуже-дуже
Мити хвостики й бочки
В дощовій калюжі.

Люблять ритися в землі,
Корінці збирати.
Непосиди ці малі,
Дуже люблять гратись.

Галасливі і прудкі,
Їх не змусиш сісти.
Люблять слухати казки
І смачно поїсти.

Півник

На пташиному дворі

Лиш вночі спокійно.

Вдень, на втіху дітворі —

Весело постійно.

Кури, гуси, індюки,

Качка й каченята…

Різні тут живуть птахи —

Радісні пташата.

Дружна зграя у дворі,

Дружба їх завзята:

Вкупі - більші і малі,

Милі пташенята.

Найгарніший з тих птахів —

Півень різнобарвний.

Хоч у півня дивний спів,

Голос дуже гарний!

Прокидається щодня

Півень до світанку,

"Наш будильник" — кажу я,

Будить всіх щоранку.

Голосистий півень птах,

Спів дзвінкий, яскравий.

Кукурікає він так —

Спати нема права!

Хай будив би вже свою

Родину пернату,

Я ж так рано не встаю,

Хочеться поспати!

Та не вмовити ніяк

Півника мовчати!

Кличе радо птах-співак

Сонечко стрічати!

(Н. Паснак)

Котиковий борщик

Кошеняточко маленьке

Попросило свою неньку:

- Ти змогла б мене навчити

Борщ смачнесенький варити?

Відповіла киця мила:

- Звісно, чом би й не навчила.

Кішка з поглядом ласкавим

Радісно взялась до справи.

Спершу ми на грядці, синку,

Знайдемо буряк й морквинку.

Ще капусточку маленьку

І квасольки повну жменьку.

Бурячок, ще й цибулину

І велику картоплину.

Овочі взяли з городу

І принесли у господу.

Все гарнесенько помили,

Дрібно-дрібно покришили.

Склали у великий горщик

І смачний зварили борщик!

Пахне страва на всю хату,

І від того аромату

Всі коти з цілого двору

Позбігалися до столу.

Взялись кішка й кошенятко

Всіх вгощати по порядку.

До тарілочок ще з банки

Додали усім сметанки.

- Їжте, гості дорогенькі,

Це для вас, мої рідненькі,

Син зварив чудовий борщик,

Величезний повний горщик!

(Н. Паснак)

Поросятко

Народилося малятко
У великої свині.
Невеличке поросятко,
І уже йому три дні.

Ну яке ж ти чепурненьке,
І з рожевим п'ятачком... 
Спить, награлося маленьке,
Мабуть бачить гарний сон!

(Юлія Забіяка)

Кроленятко

Я люблю своє звірятко —
Невеличке кроленятко!
В нього дуже милі вушка,
А хутро — немов подушка —
Дуже тепле і м'якеньке...
Не тремти, моє маленьке!

(Юлія Забіяка)

Цуценятко

Є у нас тепер звірятко –
Невеличке цуценятко!

Має песик чорний носик
І вертлявий дуже хвостик.

Злодій щоб не завітав
Каже наш Бровко: "Гав! Гав!"

(Юлія Забіяка)

Вірші про диких тварин більше розкажуть про братів наших менших

Дикі тварини – це не тільки екзотичні мешканці далеких країн, це важлива частина нашої екосистеми, про яку ми повинні знати та дбати.

Вірші про диких тварин для дошкільнят допоможуть вам краще познайомитися з цими дивовижними створіннями, дізнатися про їхні звички, середовище проживання та проблеми, з якими вони стикаються.

Читаючи ці вірші, ви відчуєте велич та красу дикої природи, зрозумієте важливість збереження біорізноманіття і станете більш відповідальними за наше спільне довкілля.

Вірші про диких тварин – це не просто розвага, це заклик до дії, до того, щоб ми зробили все можливе для збереження цих унікальних істот та їхнього природного середовища.

Ведмідь

Буркотливий, вайлуватий
Ходить лісом дід кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати.
Взимку — у барлозі спати.
Як зачує він весну,
Прокидається від сну.

(Володимир Гринько)

Білочка

Хвiст трубою, спритнi нiжки —
Плиг iз гiлки на сучок! —
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй сундучок.
В неï й очi, мов горiшки,
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, —
У дуплi живе вона.

(Григорій Бойко)

Черепаха

На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.
Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!
Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!...
А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесемо всі гуртом.
І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!

(Забіла Наталя)

***

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.

А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:

в черепашку зразу може влізти –
і вже пташці равлика не з′їсти!

(Н. Забіла)

Буслик

Стоїть буслик у долині 
На одній нозі.
– Чи не змерзли твої ніжки 
В холодній росі?
А чи крила притомились? 
Довго ж ти літав.
Бо не день й не одну нічку 
Здалеку вертав.
– Ой не змерзли мої ніжки – 
Звик я до роси.
Просто став собі навшпиньки –
Млію від краси.
Із гнізда дивився довго
Та й злетів сюди,
Щоб оглянути з дороги
Луки і сади.
Цвіт весни біліє всюди.
Став – і аж завмер.
Клекіт чують усі люди: 
«Вдома я тепер!»

(Марія Морозенко)

Заєць

Заєць має двоє вух.

Як одним він рухає,

Другим слухає вітрець,

Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів

Миші під копицею,

Другим чує, як іде

Дядечко з рушницею.

Так пасеться він собі

Врунами зеленими,

Так працює цілий день

Вухами-антенами.

А коли настане ніч,

Спатоньки вкладається –

Одне вухо стеле він,

Другим накривається.

(Д. Павличко)

Добре мчати на санчатах

Лисенята й вовченята

посідали на санчата.

Ще й до них зайчата сіли, 

і санчата полетіли!

І санчата полетіли - 

аж у вухах засвистіло,

полетіли по узвозу

по снігу та по морозу...

Добре мчати 

на санчатах сіроманцям-вовченятам.

Добре мчати на санчатах

Лисенятам і зайчатам.

Добре мчати по узвозу

по снігу та по морозу. 

Добре всім гуртом кричати:

-Добре мчати на санчатах!

(Є.Гуцало)

Продавали сніг сороки

У долині, в луговині — 

біля двох доріг —

дві сороки-білобокі продавали сніг. 

Вихваляли, що смачний, 

що солодкий, запашний. 

Що зі снігом легко жити —

Хліб пекти, куліш варити. 

Не могли, мабуть, 

сороки й дня прожити без мороки

І тому — усім на сміх — 

продавали взимку сніг. 

Всім уголос вихваляли, 

наче й справді продавали

Їхню вдачу кожен знав, 

снігу зроду не купляв. 

Та сороки не вгавали, — 

сніг ще більше вихваляли.

Скре-ке-ке та скре-ке-ке, 

що це трапилось таке? 

Вихваляли, продавали, 

потім даром віддавали.

(Микола Сингаївський)

Снігурі

Звідкіль налетіли

Стоголосим табуном

І розсипалися в полі

Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,

Мов заграли кобзарі...

Де взялась весела зграя,

Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали

І розквітли, як квітки...

На горах мак рожевий

Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий

Небезпечне щось зачув.

Вгору знявся, й дуб гіллястий

В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,

Враз осипались квітками

І за вітром над снігами

Полетіли снігурі. 

(Олександр Олесь)

Перший сніг

Чорна ворона
Каркнула:
- Кра!..
Гляньте –
За хатою
Біла гора!
Біло на вулиці,
Біло в гаях,
Сливи і яблуні
В білих шапках.
Білі городи,
Білі поля.
В білому світі
Чорна – лиш я!

(М. Петренко)

Короткі вірші про тварин

Лаконічні та виразні, короткі вірші про тварин до сліз здатні запасти в душу надовго.

Всього кілька рядків можуть подарувати цілу гаму емоцій, змусити замислитися, посміхнутися, співпережити. Їх можна легко запам'ятати та поділитися з друзями, а можна й просто використовувати як підпис до фотографії домашнього улюбленця або як підпис до публікації в соціальних мережах.

Короткі вірші про тварин – це чудовий спосіб поділитися своєю любов'ю до тваринного світу з іншими людьми, зробити світ трохи кращим і добрішим.

Поросятко

Поросятко спохватилось:
«Ой, давно я вже не милось!
Я ж чистеньким бути мушу.»
Та й залізло у калюжу.

(Грігоре Вієру)

***

Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
Бубонить бобер до білки:
- Бобреня боїться бджілки.

(О. Кононенко)

***

Їжачок-хитрячок 
Гострі голки має, 
На них яблука, гриби 
Швидко натикає, 
Їжачата з нетерпінням 
Його всі чекають, 
Своїй мамі-їжачисі 
Вдома помагають.

(Г. Комісарова) 

***

Воду з річки, мов компот,
П’є маленький бегемот.
П’є і в ранці і в обід,
вже як м’ячик став живіт.

***

Бігло Курчатко,
Схопило кульбабку,
і, гляньте, це ж треба,
злетіло до неба!

Ведмедик

Спав ведмедик до весни
Біля стовбура сосни.
Наче ковдра, білий сніг
Укривав його барліг.

(Світлана та Юрій Ходоси)

Зайченятко вийшло з хати

Зайченятко вийшло з хати:
– Ну й морозива багато!
На дахах і на ялинах,
На горбочках і в долинах!
Усміхнулася зайчиха
І на те сказала тихо:
– Втіха, синку, для усіх –
Це ж бо випав перший сніг!

(Володимир Кленц)

Годівнички

Я ладнаю годівнички
Для горобчика й синички,
Для малого снігурця
Крихт насиплю і пшонця.
Прилітайте, друзі милі,
Не лякайтесь заметілі!

(Анатолій Камінчук)

Снігурі в саду

У саду зимовому –
Білий дим.
На гілках ліхтарики –
Блим та блим.
Ой, яке ж то
Видиво чарівне –
У пташинок
Пір'ячко вогняне!

(Олена Плавенчук)

Лисенятко і метелик

Лисенятко сумувало:

"Я метелика злякало!

Лиш пограти я хотів,

А крилатий полетів...

Ой! Мені на носик сів!"

(Юлія Забіяка)

Допитливий слоник

Парасолю слоник взяв

І на двір скоріш помчав:

Щоб дізнатись: "Як і де

На подвір'ї дощ іде?"

(Юлія Забіяка)

Рисенятко

Я  – маленьке рисенятко!
Не звичайне кошенятко.
Маю китички на вухах,
Золотистого кожуха.
Ще: не милий, а  хижак!
Мама з татом кажуть так!

(Юлія Забіяка)

Левенятко

Я — маленьке левенятко,
Звірів цар у мене татко!
Виросту — як він — красивим,
Сильним, мудрим, справедливим!
Ну, а поки буду грати
І навчатися гарчати!

(Юлія Забіяка)

Вірші про безпритульних тварин, які розчулять до сліз

Бездомні тварини – це завжди біль і співпереживання. Їхні сумні очі та зневірені погляди не можуть не зворушити наше серце.

Вірші про безпритульних тварин – це не просто літературні твори, це заклик до дії, до того, щоб ми не проходили повз цих нещасних істот, а дарували їм тепло, турботу і шанс на нове життя.

Читаючи ці вірші, ми згадуємо про те, що кожне життя цінне, що ми в силах змінити долю цих тварин, подарувати їм дім і любов.

Вірші про безпритульних тварин – це не лише сум, це й віра в те, що світ може стати кращим, якщо ми будемо небайдужими.

Безпритульні тварини

Безпритульні тварини 
з очима дитини...
холодні, голодні,
звичайні, не модні.

Собаки і кішки
засмучені трішки,
а може і дуже -
загублені душі...

Блукають по місту -
шукають поїсти...
Покинуті друзі
постійно в напрузі

В них вірності більше
ніж в тих, що повище...
Візьми собі друга -
розвіється туга...

Він стане любити,
не скаже: "Іди ти!"
Пухнасте створіння
для тебе спасіння...

(Miha_Poetry)

Бездомні тварини

Добре мати поруч друга –

Кожному відомо.

З ним я можу гратися

У дворі і вдома.

Кошеня чи цуценя,

Все одно радію я.

Ніколи нам сумувати –

Треба бігати, стрибати.

Але іноді буває,

На подвір`я забрідає

Пес бездомний. Пам`ятай:

Ти його не зічіпай

Навіть не дратуй даремно –

Може бути неприємно!

Якщо дуже розізлити,

Він вас може укусити!

Вмить штанчата розірве

Та ще й страху нажене.

Псів бездомних стережися,

Їх дражнити не берися!

(Валевський Анатолій Євгенович)

***

Брати наші менші чи друзі безслівні...

Такі часом милі, довірливі, ніжні.

Буваєте часом і хижі і грізні,

І долі бувають у кожного різні.

Комусь пощастило, порода у тілі:

І ви вже чистенькі, пухнасті та білі,

А хтось просто з двору, без племені- роду

Хоч як би хотів та не зміниш породу.

І доля вже інша й життя вже собаче,

І тільки надія одна - на удачу,

Що хтось пожаліє, візьме тебе в хату,

Що може служити там будеш багато.

А в іншого «Віскас», хазяйка заможна,

Усе в тебе є, усе тобі можна;

Спідничка картата, ошийник зі срібла,

І впевненість є, що ти дуже потрібна.

Брати мої менші, я дуже шкодую,

Що всіх не зігрію, не всіх нагодую.

Та знаю, що люди все можуть змінити

Що кожного з вас можна просто любити!

(А. Шкварук)

Щаслива лапа

Котик проситься до хати :

- Ой, впустіть заночувати!

Бо надворі вітер дме!

Ой, впустіть скоріш мене!

Змерзли вушка, змерзли лапки,

Бо нема чобіт і шапки!

Дуже хочу в теплі спати.

Ой, впустіть скоріш до хати!

Пожаліли його люди,

Він тепер щасливим буде!

Адже жити в теплій хаті

І не снилось кошеняті!

Скаче радо кошенятко,

Як малесеньке дитятко!

Та ще й лагідно муркоче,

Ніби дякувати хоче,

Що знайшов він маму й тата

І тепер – щаслива лапа!

Довге очікування

Проти сонця старий пес дрімав,
Дихав тяжко, бо вже сил не мав.
Він чекав господаря свого,
Знає Бог, як любить він його.
Все життя пес дім охороняв,
А на полюванні так ганяв!
Заздрили господа усі підряд,
Що не пес мовляв, а просто клад!
Все було колись – і будка тепла,
А тепер лиш біль нестерпний…
Прокидається цей пес щоранку,
Кинутим під чужим ганком.
І серед людей таке буває.
Залишають тих, хто сил не має.
Та не думають вони дурненькі,
Те що кожен з них буде стареньким.

Не плач

- Чому плачеш, цуценятко?
- Загубило маму й татка.
Що ж мені тепер робити?
Дуже хочу їсти й пити.
- Не плач, мила, не сумуй!
Шматок хлібчика скуштуй.
Хоч ми дітки і малі,
Не залишимо в біді.

Тварини – наші друзі

Тварини завжди були поруч з людиною, даруючи їй любов, вірність та щирість. Вони – наші друзі, помічники, охоронці, джерело натхнення.

Вірші про любов до тварин  – це чудовий спосіб висловити нашу вдячність за те, що вони є у нашому житті. Читаючи ці вірші, ми згадуємо про те, що тварини не просто іграшки чи розвага, а живі істоти, які потребують нашого піклування та любові.

Вірші про тварин – це заклик до того, щоб ми відносилися до них з повагою, турботою, любов'ю, краще розуміли їхні потреби й оберігали.