Репортаж-рефлексія на Фестиваль оголених форм у Львові
Автори: Пуляєв Олександр і Пугаченко Марго
У Львові пройшов фестиваль «Дні мистецтва перфоманс. Школа перфомансу», в рамках якого було представлено чеський проєкт FNAF (Фестиваль оголених форм).
Темою досліджень цього року було анонсовано «Тривога в тілі», яка зараз вкрай актуальна особливо для українців.
Учасники чеського проєкту досліджують тіло, тілесність і різні форми їхнього вираження через візуальний знак, тому і засоби, якими митці скористались були дуже специфічними.
Так, Андрій Гелитович завдяки цікавої конструкції з балок, піску, і книжок створив цілий світ, підпорядкований законам фізики, в якому він почав існувати, забравшись на балку. Дуже філософська презентація про підпорядкування законам фізики, і навіть пісок виступає символом швидкоплинності нашого світу. Цікавим і позитивним був посил від митця про те, що люди можуть створювати свої закони, і стала парадигма може змінитись вслід за світом. Кульмінацією його виступу стало підвішування себе і взаємодія з книгою і навколишнім простором. Чи допоможуть тут теореми і закони, чи все ж фізична дія? Ну і наприкінці перфомансу пісок ‘’знову нагадав’’, хто ж тут головний...
Ленка Клодова (Lenka Klodová) працювала з гіпсом і повним оголенням. Оголені перформенси завжди вражають ще з часів Марини Абрамович (Rhythm 0) і «гротесків» Валески Герт, вони руйнують колективну ілюзію важливості тіла, намагаються звільнити його. У цьому, напевно, суть дій Ленки, яка при роботі з гіпсом залишилась повністю без одягу і зробила “зброю для України”.
Наступним виступив Адам Міхалек з перформансом, зосередженим на виконавці і його рухах. Початком була демонстрація сили через накладку на тіло у вигляді красивого мускулістого тіла, пошук свого руху від серця, і також підвішування. Символічні були пакетики з кетчупом, які розкидав Адам до кінця перфомансу.
Останньою виступила Сара ВОЛЛАШ (Sara Wollasch), яка була схожа на вуличну акторку, коли йшла до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу у вигляді мавки з квітами. Але на початку, в галереї вона виконала так званий обряд з малюнком з крові на власному тілі, і всім глядачам відчувалось, як їй боляче на душі. Вся ця хода на вулиці шла під музичний супровод і це було неймовірно важким і водночас символічним завершенням фестивалю.
Сучасне мистецтво без знання контексту здається іноді безглуздим і незрозумілим для обивателя, але це не применшує його значимость і силу впливу. Дуже приємно, що навіть під час війни у Львові триває процес пошуку і творення мистецьких форм, і не тільки українськими митцями.
