Як підтримати тих, хто чекає на близьких з полону: поради від психологині
Якщо близький зник безвісти чи потрапив у полон. Як підтримати людей, які чекають, – поради психологині
Чекати і не втрачати віру – це надскладні задачі, з якими зараз пораються тисячі українок та українців. Ми чекаємо на близьких з полону, ми намагаємося не втратити віру, що зниклі безвісті знайдуться живими. Як правильно підтримати тих, хто чекає? Що варто говорити, а що краще залишити при собі? Розповідає психологиня безоплатних груп підтримки «тихі зустрічі» від ГО «ТИША» Міла Францен з Харкова.
Два роки фасилітовані групи підтримки «тихі зустрічі» допомагають українкам справлятися зі стресами, страхом та горем, викликаними війною. З червня цього року ми відкрили новий напрямок роботи – групи підтримки для жінок, близькі яких зникли безвісти чи потрапили в полон. Ми проводимо зустрічі в Харкові та Львові за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Але, крім допомоги жінкам, які чекають, ми хочемо допомогти кожному з вас правильно їх підтримувати. Будь ласка, прочитайте цей текст і поділіться ним із тими, кому він може стати у нагоді.
Що таке невизначена втрата?
Почнемо з важливої термінології. Ви точно чули за час повномасштабної війни слова «невизначена втрата». Цей термін описує стани втрати, які переживають люди, коли їх близькі зникають безвісти. Ти ніби постійно підвішений між горем і надією, в постійній напрузі та очікуванні новин. Коли втрата визначена, тобто точно відома доля людини, то в близьких є можливість провести ритуали поховання, оплакати горе. У психології це називається «закрити втрату». Після цього людині легше жити далі.
– Звісно, кожен із членів родини по-своєму переживає невизначену втрату або стан невідомості, коли близька людина знаходиться в полоні. Але в будь-якому випадку це важко. А коли на ці стани накладаються додаткові страхи про власну безпеку, невпевненість в майбутньому, стреси – це в рази важче, – говорить психологиня «тихих зустрічей» від ГО «ТИША» Міла Францен.
Що я можу зробити?
- Перше і головне – пояснити важливість психологічної допомоги. Індивідуальні консультації, групи підтримки, які модерують психологи тощо. З професіоналом(-кою) пройти через цей стан набагато легше і безпечніше, ніж самотужки.
– Краща підтримка у випадку невизначеної втрати або при очікуванні близького з полону, – це оточення і спілкування з людьми, які переживають те ж саме. Створити таку «психологічну сім'ю» дозволяють групи підтримки. Там жінки діляться досвідом і підтримують одна одну під керівництвом психолога чи психологині. Тому, будь ласка, якщо ви бачите, що вашим друзям, знайомим, колегам потрібна допомога, порадьте їм звернутися до професіоналів або записатися в групу підтримки. Наприклад, «тихі зустрічі» для жінок з невизначеною втратою проходять у Львові і Харкові.
- Підтримка базових потреб
Слідкуйте, щоб ваша близька людина дотримувалася розкладу дня. Не забувала спати та їсти. Поясніть, що їй потрібні сили і ресурси для подальших пошуків.
- Люди з невизначеною втратою витрачають багато часу на документацію, пов’язану з пошуком близької людини. Це дуже виснажливий процес.
Тому запропонуйте допомогти з документами, розсилкою запитів тощо. Так у жінки звільниться час на інших членів родини. І фізична підтримка стане психологічною, бо спілкування з близькими допомагає людині повернутися до життя.
- Запропонуйте зберегти родинні ритуали з тих часів, коли в родині була присутня людина, що зараз знаходиться в полоні чи безвісти зникла.
Для чого це робити? Таким чином зберігається родина, а життя всередині сім'ї не застигає, а поволі рухається. Тобто якщо тато завжди читав ввечері доньці казку, то зараз ці казки можуть продовжувати читати інші члени родини. Хтось має перейти в роль виконуючого цього ритуалу.
- Нагадайте жінці, що вона - жінка
– Для проживання невизначеної втрати характерне самобічування, самопожертва, відмова від соціального життя як самопокарання за те, що так сталося. Жінки відмовляються від спілкування з іншими людьми, перестають піклуватися про себе. Про сексуальне життя не йдеться взагалі, – говорить психологиня Міла Францен. – І важливо дуже м’яко нагадувати їм про те, що вони – жінки. Наприклад, можна ненав’язливо запропонувати зробити вдома манікюр чи маски.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
