Книжковий скорпіон - природна альтернатива хімічній боротьбі зі шкідниками
Дивно, людство досягло неймовірних технологічних висот і проривів, а впоратися з кліщем варроа не може. І добре б це була незначна проблема окремих пасічників, так ні, вона безпосередньо пов’язана з загибеллю бджіл на планеті, а отже, несе глобальну загрозу людству! І не сказати, що вчені не зайняті вирішенням цієї проблеми. Винаходять нові технології, синтезують нові ветпрепарати, виводять стійкі до паразита породи бджіл, але поки все безуспішно. Тобто запустити марсохід і клонувати тварину людство може, а зняти з бджоли пересічного паразита - ні.
Сьогоднішня розповідь про спроби дослідників вирішити проблему за допомогою «біологічної зброї», так званого книжкового скорпіона.
Історія. Як виглядає псевдоскорпіон?
Ці створіння належать до типу псевдоскорпіонів, вони поширені по всьому світу, де їх налічується понад 3000 видів. Найбільший з них майже 8 мм завдовжки, найдрібніший – 1 мм. Ця комаха живе потай у ґрунтовому смітті, під корою дерев, у старих пташиних гніздах, у будинках і квартирах. Зовні він схожий на скорпіона – ідентичні кліщі-лапи, якими він пронизує і утримує жертву, але йому не вистачає хвоста з отруйним жалом. Однак, він має зуб (дзьоб) з отрутою, який паралізує жертву. Улюбленими ласощами хижака є сіноїди, польові кліщі, постільні клопи, дрібні личинки жуків, яких він знаходить у книгах, серед паперів, за шпалерами. Звідси й назва – книжковий скорпіон. Для людини він цілком безпечний.
За ранніми публікаціями відомо, що скорпіон охоче селився у бджолиних дуплах, пізніше у вуликах. Там він завжди знаходив чим поживитися. Крім різних дрібних комах, не гидував і паразитами бджіл. Зокрема відловлював бджолиних вошей (браул), ласував дрібними личинками воскової молі. Вчені впевнені, що між цими комахами за тисячі років спільного проживання навіть виробився симбіоз. За спостереженнями, скорпіон не боїться бджіл, а останні, проповзаючи повз нього, ніяк не реагують, не турбують. Причина тому - феромони хижака, які бджоли навчилися сприймати як запах союзника (за принципом ворог мого ворога - мені друг).
Що робить книжний скорпіон у вулику?
З розвитком культурного бджільництва книжковий скорпіон став великою рідкістю в гніздах. Дезінфекція хімією, ліквідація щілин і трухлявих стінок вулика (улюблене місце гніздування хижака) зробили свою справу. Пасічники щодо цього не дуже й переймалися. Справді, не сортувати ж дрібних потвор на корисних і шкідливих. Випалити все вогнем до повної стерильності - і мати спокій.
Згадали про отруйні зуби дрібного союзника після того, як на наших пасіках міцно утвердився кліщ варроа. Проте всі досліди з підселення у вулики скорпіона результату не дали. Він погано приживався у сучасних вуликах, не переносив зимівлю, а головне - якщо й харчувався кліщем, то тільки тим, що необережно відривався від бджоли. Доводилося повертатися до хімії. І тоді з’ясувалося, що навіть «вегетаріанські» дози щавлевої кислоти, що викликають у кліща лише чих, скорпіона били на смерть буквально за дві секунди…
Але тему не закрили… У західній пресі з’явилися публікації німецьких дослідників, які знову спробують оголосити біологічну війну за допомогою давнього союзника і навіть заявили, що вони як ніколи близькі до успіху.
Так в одному з Гамбурзьких університетів з’явилася дисертація, в якій розглядалося питання: чи може книжковий скорпіон використовувати кліща varroa як свою здобич.
Джерело: pasika.news
