Єфимок з признаком: історія талера в Україні та московії

Єфимок — це російська назва західноєвропейського талера, що в значній кількості імпортувався до московської держави у XVI-XVII століттях. Однак, на відміну від інших країн, де талер використовували як повноцінну грошову одиницю, в московії він служив переважно джерелом срібла для карбування власних монет. Назва "єфимок" походить від "йоахимсталера", що випускалися в Йоахимсталі, і поступово була адаптована в російську мову, замінивши першу частину слова "йоахим" на "єфимок". Таким чином, термін "єфимок" охоплював всі срібні монети вагою від 28 до 32 грамів.

Запровадження "єфимка з признаком"

Основним недоліком російської монетної системи, яка діяла з 1534 року, була відсутність великої платіжної одиниці. Головною грошовою одиницею московського царства залишалася срібна копійка, яка виявилася недостатньою для проведення великих фінансових операцій і водночас занадто великою для дрібних покупок. Крім того, її маса поступово зменшувалася: якщо в XVI столітті копійка важила 0,68 г срібла, то до 1630 року її вага знизилася до 0,48 г.

У 1654 році російський цар Олексій Михайлович (1649–1682) розпочав реформу, метою якої було створення великої срібної монети європейського типу. В наслідок реформи були випущені перші срібні рубльовики, які створювалися шляхом перекарбування західноєвропейських талерів і мали відповідати 100 копійкам.

Те, що новий рубль був призначений і для України, підтверджує титул царя, розміщений на ньому. Олексій Михайлович був зазначений на монеті як "цар і великий князь Всея Великая і Малая Руси".

Рубльовик 1654 року виявився неповноцінною монетою, оскільки містив менше срібла (близько 28 г) порівняно зі 100 срібними копійками (близько 48 г). У 1655 році випуск срібних рублів припинився. Щоб поліпшити ситуацію на ринку,  Олексій Михайлович наказав випусити велику кількість талерів із надчеканкою копійчаного штемпеля, на яких зображувався вершник і була вказана дата — 1655. Ці монети отримали назву "єфимок з признаком", їхня номінальна вартість була встановлена на рівні 64 копійок, що відповідало середній кількості копійок, яку можна було виготовити з однієї талерної монети.

Єфимок був перехідною валютою, яка призначалася для використання в межах московської держави, однак поступово монети зникли з обігу на користь копійки. Саме впровадження "признака" на єфимку було важливим заходом контролю ринку — держава скуповувала талери за заниженою ціною, а продавала їх за 64 копійки, що забезпечувало прибуток казні.

Єфимок і грошова система України XVII століття

Грошовий обіг України XVII століття був різноманітним і складним. Хоча талери активно використовувалися в торгівлі, російські єфимки з признаком не мали такого широкого розповсюдження. Український ринок був орієнтований на торгівлю з європейськими країнами, тому місцеві жителі більше довіряли оригінальним талерам без додаткових надчеканок. Навіть після приєднання Гетьманщини до московії в 1654 році український ринок залишався тісно пов'язаним із Центральною Європою, особливо завдяки торговому шляху через Гданськ.

Російські єфимки не змогли повністю інтегруватися в українську економіку. Однією з причин цього було відчуження українського населення від політики московської влади, що намагалася обкласти населення новими податками та запровадити свої грошові стандарти. Українські купці та селяни продовжували використовувати іноземні монети, які були надійнішими і більше відповідали європейським економічним нормам.

Єфимок у контексті монетної реформи Петра І

Грошова система московії зазнала значних змін за часів Петра І (1682–1725), який активно прагнув модернізувати державу та її економіку за європейськими зразками. Український літописець Самійло Величко розповідає, що Петро І "после баталии Полтавской 1709 года зо шведами монету старовечную Польскую зо всей Малой России, то есть левы, орлянки, чвертки, полталярки, орты, тимфы, шостаки, шаги, чехи, осьмаки и лядскии зо всей Малой России вывел и погубил".

Петро прагнув централізувати і стандартизувати грошову систему, змусивши українське населення користуватися російським рублем. Так, у 1722–1727 роках на Лівобережній Україні за наказом Петра І функціонувала Малоросійська колегія, яка мала контроль над місцевим населенням та адміністрацією. Цей орган не лише запроваджував російські закони та звичаї, але й накладав на українців тяжкі грошові та натуральні податки. Колегія активно впроваджувала в обіг російський рубль, одночасно вилучаючи з обігу іноземну валюту, що використовувалася на території України. Це мало на меті підкорити українську економіку російським інтересам та зменшити вплив європейських монет, які мали більшу довіру серед місцевого населення.

Єфимки залишалися в обігу до кінця XVII століття, але з часом їх витіснили інші монети, зокрема ті, що карбувалися в межах реформованої грошової системи Петра І. Він також першим почав карбувати рублі з портретом царя, що стало важливим кроком до створення повноцінної національної грошової системи.

Вплив єфимка на економіку та фінансові відносини в Україні

Попри намагання московської влади впровадити єфимок як офіційну валюту на території України, ця монета не змогла стати основною одиницею обігу. Однією з ключових причин було сильне проникнення європейських товарів і грошей на український ринок. Талери, якими активно користувалися українці, мали більш стабільну вартість і не залежали від політичних рішень московського уряду.

Це підтверджується і тим, що навіть після того, як єфимки були вилучені з обігу на московії, на території України вони продовжували використовуватися поряд із західноєвропейськими монетами. В українському суспільстві єфимки, попри їхній офіційний статус у московії, не здобули достатньої популярності через недовіру до російських монетних реформ та обмежений контроль московської влади над фінансовими відносинами в Гетьманщині.

Хоча випуск єфимків припинився ще в середині XVII століття, ці монети залишалися в обігу на території України до кінця XVIII століття. Таким чином, єфимок став яскравим символом боротьби за вплив на економічну систему України між московією та Європою. Хоча ці монети на деякий час інтегрувалися в українське фінансове середовище, вони так і не змогли витіснити традиційні європейські монети, які забезпечували економічну стабільність і надійність у торгівлі.

Сьогодні єфимок з признаком має значно більшу вартість серед нумізматів, ніж звичайний талер. Це пояснюється рідкісністю та історичною значущістю цієї монети, яка була частиною унікальної грошової реформи в московії. Надчеканка з копійчаним штемпелем і специфічні ознаки роблять єфимок з признаком не лише важливим артефактом для колекціонерів, але й цінним об'єктом на ринку нумізматики.