Зіняк Олександр. Осінній вітер надії

Прийшла осіняя пора
На небо хмари наганя
Осінній дощ із них все л'є
А вітер нам туман несе.

Журавлі летять, курличуть
Осінню журбу нам наганя
І відлітають десь за обрій
Журливо кажуть нам "па-па".

На Землю осінь наступила
І стало холодно усім
Бо літні дні давно скінчились
Додолу листячко летить.

Вже скоро вересень мина
На черзі жовтень наступа
А там уже і перший сніг
Холодний дощ і талий лід.

За жовтнем прийде - листопад
І листя зжовкле встелить сад
І вітер виє звідусіль
І грає листям він мотив.

Мотив його такий формальний
Неначе творчий компонент
І суть вірша він наче знає
Немов би має інтелект.

Ой, ти вітер молодець!
Вітер! Вітер! Вітерець!
Скрізь гуляєш ти досхочу
Обмінамаєш нас як хочеш.

То натягуєш ти струни
Щоб звучала пісня всюди
Щоб дзвеніло звідусіль
І запав у душу спів.

Щоб відкрив усім нам очі
На красу твоєї мочі
Бо буваєш ти сердитим
І ламаєш все на світі.

Ну візьми ти вже,Маестро
І заграй осінню п'єсу
Зазвучи немов оркестром
Щоб пішло зі всюди ехом.

Щоб дзвеніло у вухах
Щоб давало по ногам
Щоб сміялись ми досхочу
Танцювали до несхочу!

І співали ми свої
Українські, дорогі
Чарівні і протяжні
І веселі, не сумні!

Про палке кохання і любов безмежну
Про веселу вдачу і почуття бентежне
Про мрію і душу народу
Щоб зтерлася раша із нашого роду!

Щоб над цілим світом пісня та лунала
І назло ворогам ми всі співали
Щоб згинула московія клята
Не залишилось від роду ні грама.

Ми пісні свої не забули
Без пісень України не буде
Вони завжди у нас всюди
Як - гордість, кохання і люди.

Одне сонце над нами світить
Хоч осінь не так вже й гріє
І вітер над нами літає
І міцно нас всіх обнімає.

Не літній вітер, а осінній
І досить він холодний
Проте - це вітер України
Він рідний нам від роду!

Цей вітер всіх нас об'єднав
Бо вітер це надії
Він довго, люто невтиха
Допоки рашист в країні.

Ох вітре, ти не марнотрат
Ти вітер наш хороший
По світу ти несеш слова
Надію і Віру в все хороше.

Ти не несеш за це вини
Бо справи в тебе чисті
І людям чесним ти несеш
Крапельку надії.

Надію в наше ЗСУ
Надію в наші душі
Що згине клятий супостат
Й воскреснуть мертві душі.

Бо на війні, як на війні
Життя проходить мимо
Солдат палає там в вогні
За суверенну Україну.

Солдат там б'ється за своє
За кожен метр наший
За кожне місто і село
І не віддасть Держави!

А хтось живе поміж людей
Молодики пихаті
Солдат тримає автомат
Вони пильнують чарку.

А хтось там плеще язиком
Розводить підлі чвари
Нерозуміє, бач, воно
Що це того неварте.

Незрозуміть таким нічо
Погано вас навчили
Бо видно мати в вас була
Ще та, підступна шкіра.

Не вам молоти язиком
Не вам судить людину
Особливо коли вона
Пережила всі лиха!

А вітер люто завива
Бо розізливсь добряче
На всякі підлії діла
І лють віддасть вам здачі!

Гей вітре, годі!
Несварись!
І не звертай уваги
Бо ті завзяті пліткарі це як "щось" на палці.

Вітре любий, красень наш
Осінній ти вітрисько!
Ти принеси Волю нам
І славу Україні!

Ой вітре! Знаєш ти усіх!
І самого Шевченка
Вірші про тебе він писав
Від самого серця.

Тепер про тебе я пишу
Бо теж я є поетом
І рифми всі зібрав в одне
Присядь-но коло мене...