Зіняк Олександр. Вірні друзі поета
Не є у світі друзів краще
Ніж поетові собакі дві
Розумні, хитрі і кмітливі
І лагідні завжди вони.
Якщо людина вірить в Бога
То пес той вірить лиш йому
Маха хвостом і ложить лапи
На коліна все йому.
Вірність собак є непохитна
Єдине в світі створіння це
І безкорисливими друзями
Є для поета понад усе.
Котрі ніколи не покинуть
Не зрадять нашого митця
І залюбки сидіти будуть
Окрай письменного стола.
В багатстві, бідності, хворобі
Вони залишиться завжди
Вони родину невибирають
Бо вибирають лиш все їх.
І люблять вони тебе найбільше
Та навіть більше чим життя
Ніколи щастя ти некупиш
Якщо не купував щеня.
Собака нас втішає в смутку
Й дивується коли сидим
Відкриті очі, безглуздий погляд
І сверлим дірку у стіні..
І пси ці ма чудову якість
Пам'ятати все добро
Охороняти від напастей
Сам дім, поета і майно.
Сміливість, розум і завзятість
Всі риси пітбулі об'єдна
Люблять вони нашого поета
Іще з маленьких літ, щеням.
Тепер підбулі уже дорослі
А очі добрі і блищать
Як бачать вони поета зранку
То нумо високо стрибать.
Якщо не любите собак ви
То ви не любите життя
І вірних вам аж до безтями
Немає в світі другана.
Якщо є рай то й там собаки
Бо переплетене життя
Й клубок розплутати безсмертя
Не зможе сам і сатана.
Вогонь в каміні в холодні ранки
Тай у довгі вечора
Лежать собаки, і письменник
Складає нового вірша.