Англ.: spectacular; нім.: spectakulär; ісп.: espectacular; франц.: spectaculaire.
Усе те, що сприймають як частину певної цілості, виставлену на огляд публіки.
Видовищність – досить розмите поняття, бо, як усе незвичне, дивовижне, як усі ті категорії, що їх визначають на основі сприймання глядача, вона є функцією і суб’єктом та об’єктом сприймання. Навіть на прикладі одного твору бачимо, що ефективність видовищності залежить від постави та естетики епохи, яка то відкидає (класична сцена), то заохочує (сучасна сцена) її появу. Часто театр критикують за використання для видовищності легковажних ефектів, маскування теми і прочитування тексту за допомогою маси візуальних знаків. Видовищність – історична категорія, що залежить від ідеології та естетики певного часу. Саме вони й вирішують, що можна і треба показати і в якій формі: візуалізація, натяк на оповідь, застосування звукових ефектів і т.д. Якщо видовищність в історії театру пов’язана з візуальністю та візуальною репрезентацією, то вона, очевидно, завжди буде тільки окремим проявом цивілізації. З іншого боку, її можна реалізувати через звуковий і відчутний на дотик та смак світ.
