Москалик Анастасія. За 28 днів весна, кохання…
Це наша історія
Наше знайомство почалося з помилкової переписки. Можна сказати випадковість.
Я просто виконувала завдання в грі. Ніхто з нас не думав, що буде щось далі. Потім виявилося, що ми навчаємось в одній школі.
Ми бачились практично кожного дня. Погляд за поглядом, посмішка за посмішкою. Але ніхто не заговорив. Ми просто переглядалися. Він був самозакоханий і весь час з дівчатами. Я ж була весела дівчина, яка просто любила життя. Та він мені запав в серце. Не знаю чи це просто була підліткова симпатія, яка пройшла б за кілька місяців, чи це правда була любов?
Пройшло чотири місяці від тоді як він мені сподобався. Я вже впевнена, що це не просто симпатія, я його справді кохаю. Він же ж просто не помічав мене. Хоч, я нічого й не показувала. Лишень просто спостерігала за ним збоку.
Так продовжувалось деякий час. В один прекрасний день все змінилось.
Вихідний. Неділя. Я заварила свій улюблений чай з імбіром і взяла читати книгу Стівена Кінга, люблю цього автора. Тільки но взялась до читання, аж раптом мені подзвонили у двері. То був кур’єр. Він віддав мені букет квітів і записку. На запитання – «Від кого це?». Він відповів – «Про все дізнаєтеся у записці. Гарного дня!»
Провівши кур’єра я пішла на кухню поставити квіти у вазу. Це були мої улюблені білі троянди. В записці було всього декілька слів: «Надіюсь тобі подобаються троянди, скоро зустрінемось і ти дізнаєшся хто я». А далі адреса кафе і час. Моя цікавість не знала меж. Було дуже цікаво хто цей «анонім». Зустріч мала відбутися о 19:00, тому в мене залишалося кілька годин щоб підготуватись. Для цього вечору я обрала довгу, темно-смарагдову, велюрову сукню на бретельках. Елегантно вклала волосся та доповнила легким макіяжем. Коли прийшов час виходити я замовила таксі і поїхала на місце зустрічі.
Затишний, теплий вечір. На околицях міста світилися теплим світлом ліхтарі. Я ввійшла в кафе. Це був він! Він сидів за столиком і моє здивування відобразилось на обличчі. Напевно це було дуже помітно, тому що кутики його уст піднялися у легкій посмішці. Я почала незграбно знімати верхній одяг. Було помітно що мені ніяково. Він, не чекаючи, спокійно підійшов і допоміг мені.
- Зараз ми просто повечеряємо, а пізніше у мене для тебе буде сюрприз.
Кілька простих слів, але вони мене вразили. Офіціантка прийняла наше замовлення і останні дві години ми просто сиділи й розмовляли про все. Мені було дуже комфортно з ним і це лише викликало сильний вир почуттів. Впродовж усього вечора він турбувався про мене. Ніхто ніколи не приділяв мені стільки уваги. Його очі випромінювали неприховане захоплення і мені це подобалося. Подобалося те, що я комусь цікава, що я комусь потрібна.
Після вечері ми пішли до парку, де фонтан «Кохання». Його так називали люди бо він приносив кохання у життя людей. Багато хто тут вперше закохувався, комусь тут вперше освідчились у коханні… Стало трохи прохолодно, тому я загорнулася сильніше у куртку.
- Закрий очі.
- Навіщо? – зацікавлено запитала я.
- Просто довірся мені.
І я послухала його. Я довіряла йому. В цьому я була впевнена.
- Відкривай.
Переді мною стояв він. В його руках був плюшевий ведмедик і букет білих троянд. Метелики у моєму животі затріпотіли. Очі почали сльозитися.
- Що…що ти робиш?
- Я тебе кохаю. Кохаю більше за все на світі. Мені дуже шкода, що не сказав цього раніше.
Я не знав як висловити свої почуття, але це правда. Я тебе дуже кохаю! Чи ти будеш моєю дівчиною?
Сльози зрадницьки потекли по моїх щоках. Я заплакала. Але від щастя.
- Так! Так, так, так і ще раз так!
Я обійняла його настільки сильно, наскільки могла. В небі щось спалахнуло. Я відійшла трохи і побачила феєрверк. Я була шокована. Обернулася і поцілувала його. Мій перший поцілунок, такий бажаний і такий прекрасний. До кінця вечора ми просто гуляли, а опісля він провів мене додому.
Недаремно говорять, що весна – пора для кохання.
Ми такі різні і це наша історія!
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
