Валентина Харченко. Добірка віршів
Перемога!
Розквітає ранок у синьому небі,
Жовтим промінням пшениця бринить-
Вільний народ більше страху не знає —
Час перемоги настав уже мить
Стяг підняли незламні герої,
Духом сталеві, серцем живі.
Кожен, хто вірив, хто брався за зброю,
Славу вписав у віконця нові
Вулиці сповнені сміхом і світлом,
Пісня лунає, як дзвінка весна,
Мир повернувся, і сонце привітно
Знов цілує рідні міста.
Україна стоїть, Україна єдина!
Нас не зламати, не стерти з карт,
Рідна земля - це наша перлина!
А кожен фініш - це новий старт!
Прапор України
Синій - наче далечінь безкрая,
Дух свободи, спів Дніпра,
Жовтий - лан пшениці стиглий,
Що дарує нам жнива!
Вітер гордо його носить,
Сонце в ньому виграє!
Він - для тих, хто серцем просить,
Світ, де правда настає.
Прапор наш - це клич до волі,
Символ віри і снаги.
Він про мрії, нашу долю,
Про майбутнє без війни!
Соборна Україна!
Єдина, сильна, вільна й незалежна,
Моя країна - сонячна й безмежна!
Дніпро шумить, Карпати в небо в'ються,
Лани широкі хвилею сміються!
Зі сходу й заходу серця єднаються,
Волинь та Донбас - в любові встрічаються!
Полтава, Львів, Чернігів, рідний Крим,
Ми разом всі, ми не подільні з ним!
Майданом клятву дали наші діти,
Що Україну не дамо зломити!
В цілісності наша могутня сила,
Соборність - це єдність, що нас захистила!
Щастя в кожному дні!
Щастя є в кожному світлому ранку,
В променях сонця, що ніжно встає,
В запаху кави, у теплім світанку,
В усмішці друга, що поруч іде.
Щастя – у вітрі, що грає у косах,
В краплях дощу, що цілують чоло,
В ніжному погляді, в лагідних росах,
У тому, що серцю дарує тепло.
Щастя – в обіймах, у слові простому,
В пісні, що душу торкається знов,
В затишку рідного, теплого дому,
В силі людській, що дарує любов.
Дивись і відчуй: у кожній хвилині
Є щось прекрасне, у цьому житті.
Щастя живе у тебе в родині,
Воно поруч... в кожному дні!
8 Березня!
8 березня - свято яскраве
Вас привітати дозвольте ласкаво!
Хай сонце лагідно всміхнеться,
Весна мелодію заграє,
А щастя птахом в серце в'ється,
Любов і радість звеселяє.
Хай мрії збудуться чарівні,
А світ ласкавим буде знов.
Хай кожен день дарує диво,
Тепло, надію і любов,
Щоб ваші очі лиш раділи
Та посміхалися вуста.
Щоб на руках вас всі носили
І в будній день, і на свята.
Українка
Ти – ніжність весняного цвіту,
Ти – сила і мужність в боях,
Ти – вірна душа заповіту,
Що з пращурів лине в віках.
В очах твоїх – небо безкрає,
У серці – іскриться вогонь.
Ти дім оберігом тримаєш,
І дух твій не взяти в полон.
Ти мати, кохана, дружина,
Ти воля, що вічно жива.
Пишаюсь, що я Українка
і з серця лунають слова.
Вовчанськ
Вовчанськ, а ти знаєш, як в грудях болить?
Вовчанськ, як же можна тебе не любить?
Вовчанськ, найкраще ти місто землі,
Вовчанськ, зруйнували тебе навесні.
Вовчанськ, я сумую за тобою кожний день.
Вовчанськ, не співати нам більше пісень
Вовчанськ, без будинків залишились люди,
Вовчанськ, лиш руїни ми бачимо всюди.
Вовчанськ, болить душа, і серце гірко плаче,
Вовчанськ, і лише уві сні додому повертаюсь я неначе...
Герої рідної землі!
За кожного солдата помолюсь,
Щоб повернувся він скоріш додому,
Щоб рідну матір та дружину обійняв,
І в той же час забув свою він втому.
Багато лиха на війні він пережив,
Життям своїм не раз ризикував,
Але товариша в бою не залишив,
Його він з-під уламків врятував.
Була контузія, і він з полон попав,
Що там було, лиш Господу відомо,
Він Україну серцем захищав,
І як герой він повернувся додому.
Я поклонюся низько-низько до землі
Усім героям рідної землі!
Я живий!
Не журіться мамо, не плачте тато,
що до дому повернутись не зміг.
Я у серці завжди буду з вами,
хоч між нами сотні тисяч доріг.
Я люблю свою Батьківщину,
де колискові співали пісні!
Де дідусь і бабуся рідненькі
вишиванку купили мені!
А як можно забути це небо,
де цілує пшеницю блактить?
Я не можу віддати цю землю,
яка в серці моєму бринить!
До останнього подиху я захищав
Україну рідну свою..
Але ворожий дрон мене наздогнав
і я опинився в раю..
Я живий!!! І це не просто слова.
І хоч серце не б'ється, мовчить.
Пам'ятайте, душа - вона вічно жива,
а життя пролітає..як мить.
Вишиванка
Нитка до нитки — мов серце до серця,
Вишита пісня на білому льоні.
Кожна стежинка – це мамина ніжність,
Кожен узор – то традицій долоні.
Червоне — то кров, що палала в боях,
Чорне — за тими, хто світ цей покинув.
Сині то хвилі, що кличуть у шлях,
Зелене – це луг, що росте безупину.
Одягну й піду між людьми, у світи,
Вишиванка — це код мого роду.
В ній є і предки, і мрії, і ти,
І сила нашого незламного народу.
Вишиванка - оберіг
Вдягну сорочку – ніби крила,
В ній дух століть, в ній мудрість слова.
Узором мати нагадала,
Бо Україна в серці знову.
Червона нитка – то любов,
Чорна – пам’ять, що не згасне.
На полотні живе той зов,
Що крізь віки звучить прекрасно.
Вона не просто одяг – ні,
Вона молитва, сила роду.
Візьму її в своїм житті
Як символ волі і свободи.
З повагою Валентина!
