Larum Anna. Canim Qirim
В Токіо світанок заходить на вахту дня і простягає руки в лавандові поля,
я відчайдушно дивлюсь у небо ,наспівую ноту « ля»
- мені б то ,в чужій країні ,відшукати своє життя .
Мені б то десь в потяг ,в рейс , в улюбленії місця ,
десь де зима лютує - так справді лютує,
цього повір, мені страшенно бракує.
В Варшаві то зараз точно , тепліше ніж у нас тут ,але там є тиша і на вулиці точно бруд.
В Нью Йорку вечір чекає, накрити собою день. Холодною ковдрою прийде і віджене людей .
А я хочу там де місце - то сила , шалений край. Десь щоб спокійно сісти й подумати : « та невже це рай?»
Випити каву , зварену у джєзвє ,
накинути шаль,
і крикнути Богу «святий це ґрааль?»
А Бог щоб у відповідь « так , тримай».
