Тиха молитва над рідним краєм: історія про храми, каплиці, дзвіниці села Підшумлянці
Олег Надольський
Недалеко від міста Галича розкинулося мальовниче, нічим не особливе, невелике село з назвою Підшумлянці. Довкола села видніються горбисті схили з полями та лісами. На одній з горбистих терас височіє збережений дерев'яний храм Успіння Пресвятої Богородиці 1933 року.
За історичною хронікою, на тому місці колись стояли ще два храми. Перший храм Святої Параскеви згадується у Катедратику Львівської єпархії 1680 року, проте далі його історія невідома.
Другий храм – Успіння Пресвятої Богородиці – був побудований у 1859 році, але проіснував лише 55 років: у липні 1915 року, під час бойових дій Першої світової війни, храм було знищено.
Через 18 років (у 1933) власними силами громада села Підшумлянці на тій самій горбисті терасі звела новий – третій – дерев'яний храм Успіння Пресвятої Богородиці разом з дерев'яною дзвіницею.
Дзвіниця являла собою двоярусну конструкцію: нижній ярус підтримувався дерев'яними опорами, що створювали враження відкритого простору. Верхній ярус мав характерні арочні отвори, що дозволяло дзвонам вільно звучати, поширюючи їхню мелодію. Дах дзвіниці був покритий металом.
Під час Другої світової війни, у період воєнного лихоліття, мешканці села вирішили зберегти три дзвони, розуміючи, що вони можуть бути використані у військових цілях, зокрема як матеріал для створення боєприпасів у вигляді бомб. Їх було сховано в надійному місці.
Після війни вдалося відшукати дзвони. Вони мали незначні механічні пошкодження, які отримали, перебуваючи довгий час під землею. Завдяки тому, що під час війни ці дзвони були сховані, вони збереглися до сьогоднішнього дня.
Дерев'яна дзвіниця, збудована у 20 ст. неподалік храму, на жаль, була повністю знищена під час пожежі у 21 ст. Однак жителям вдалося врятувати три дзвони й не дати поширитися вогню до храму.
Після пожежі на місці дерев'яної дзвіниці побудували нову, цегляну. Сучасна дзвіниця – невелика за розміром, з трьох боків має аркові входи, з четвертого – цегляну стіну. Дах сірий, покритий металом. Зверху дзвіниця увінчана хрестом. Усередині під дахом висять три дзвони. Завдяки своїм розмірам та архітектурі дзвіниця додає простору затишку й особливої атмосфери.
Великий дзвін є найважчим і найбільш гучним. Його величезний розмір створює глибокий та потужний звук, який поширюється на значну відстань. Дзвін має масивну форму і гладку поверхню, покритий патиною, що свідчить про його давність (як і двох інших дзвонів). Великий дзвін встановлений на міцному кріпленні, яке забезпечує стабільність під час звучання.
Середній дзвін має менші розміри (порівняно з великим), його мелодія наповнена гармонією, що доповнює потужний звук найбільшого дзвона. Малий дзвін – найменший і видає найвищий тон. Звук легкий, дзвінкий.
На дзвонах є написи старослов'янською мовою, в яких занотовані імена людей, котрі сто (а може, й більше) років тому пожертвували свої кошти на виготовлення, перевезення та встановлення трьох дзвонів.
Недалеко від тепер уже цегляної дзвіниці розташовується третій дерев'яний храм Успіння Пресвятої Богородиці, побудований власними силами громади села Підшумлянці. Початок будівництва храму припадає на 1930-ті. Проєкт храму розробив львівський архітектор Адольф Каменобродський. Майстер-будівничий, ім’я котрого не збереглося, вніс певні зміни в проєкт. Збудували храм на тій самій горбисті терасі, де раніше вже стояли два храми. Це один із наймолодших дерев'яних храмів Галицького району, зведених у довоєнні роки. Перед храмом стоять два металічні хрести, а до входу веде вимощена плиткою доріжка. Належить УГКЦ.
У радянський період релігійні установи зазнавали переслідувань. У багатьох селах закривали храми, облаштовували під склади чи навіть цілеспрямовано руйнували, зокрема знімали хрести з куполів. Єдиний вцілілий – храм Успіння Пресвятої Богородиці у селі Підшумлянці, який дивом зберігся і не зазнав руйнувань радянською владою.
Люди з сусідніх і навіть далеких населених пунктів сільського типу приходили колись на літургію до Підшумлянців, бо в інших селах і містечках не відправлялася служба Божа через закриття храмів, руйнування, перебудову святинь. Також у Підшумлянцях в храмі Успіння Пресвятої Богородиці таємно хрестили дітей, вінчалися. Незважаючи на труднощі самої громади у радянський період, мешканці змогли зберегти дерев'яний храм. У 2023 році храму Успіння Пресвятої Богородиці виповнилося 90 років. З цієї нагоди в село Підшумлянці здійснив візит єпископ – помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Владика Микола Семенишин.
У селі Підшумлянці побудовані невеликі каплички. Найперша за хронологією колись стояла недалеко від сільського клубу. Цегляна, купол був покритий металом, у середині каплиці стояв невеликий образ. На жаль, її зруйнували комуністи, сам образ вдалося сховати у храмі Успіння Пресвятої Богородиці. За допомогою цього образу можна ідентифікувати назву каплиці.
Друга каплиця Архангела Михаїла була збудована у 50-80-х роках 20 ст. Була дерев'яною, розташувалася обабіч дороги. Проте з часом почала занепадати і руйнуватися. На початку 21 ст. було вирішено знести дерев'яну каплицю та змінити її розташування, тобто побудувати нову капличку (це відбулося у 2001 році). Зараз вона розташована на невеликому підвищенні неподалік дороги, яка веде до храму. Фасад каплиці виконаний з дерева, стіни цегляні, на даху розташований невеликий сірий купол, увінчаний хрестом. На фасаді є барельєф із зображенням Архангела Михаїла. У 2023 громада села Підшумлянці оновила капличку Архангела Михаїла.
У 2022 в селі побудували невелику, але глибоко символічну споруду, розташовану недалеко від дороги, – Каплицю Зламаного Серця Ісуса. Її архітектурна особливість – статуя Ісуса у центрі споруди. Ісус тримає серце на грудях, що символізує його любов і жертву. Над статуєю розташований витончений металевий навіс, закруглений купол, до каплиці ведуть сходи, навколо них щоліта розквітають квіти.
Ця капличка має духовне значення, що символізує жертву та милосердя Ісуса, нагадуючи нам про його страждання і любов до людей.
