Унікальна спадщина Сутківців: церква, що стала фортецею
В селі Сутківці, що на Хмельниччині, де річка Ушиця тихо несе свої води, стоїть велична Покровська церква-фортеця. Ця споруда, зведена у другій половині XV століття шляхетським родом Сутківських, є не лише святинею, а й унікальним зразком оборонної архітектури, що не має аналогів в Україні. Розташована на перехресті небезпечного Кучманського шляху, яким кримські татари здійснювали набіги на Поділля, церква поєднує в собі сакральну красу та мілітарну міць. Її товсті кам’яні стіни, готичні склепіння та башти-бартізани розповідають історію виживання, віри та майстерності, що збереглися крізь століття. Сьогодні Покровська церква-фортеця є не лише діючим храмом, а й музеєм, що приваблює багатьох туристів, які прагнуть доторкнутися до унікальної спадщини Поділля.
Історичне тло: від Вітовта до Сутківських
Історія Покровської церкви-фортеці нерозривно пов’язана з минувшиною Сутківців, які у 1407 році були подаровані литовським князем Вітовтом угорському вихідцю Хотько Кроату за вірну службу. Згодом, при поділі спадщини між його нащадками, село дісталося Федору, який започаткував шляхетський рід Сутківських. Цей рід відігравав ключову роль у розвитку регіону, зокрема в укріпленні його обороноздатності. У першій половині XV століття, коли набіги кримських татар стали регулярною загрозою, Сутківські звели на пагорбі над Ушицею невеликий замок. Проте справжньою перлиною стала церква-фортеця, побудована у 1476 році, яка поєднала функції храму та укріплення.
Сутківці, розташовані на Кучманському шляху, були вразливими до нападів, тому споруди в регіоні мали бути не лише естетичними, а й функціональними. Покровська церква стала відповіддю на ці виклики, уособлюючи прагнення місцевих жителів захистити свою віру та домівки. Її історія відображає складну епоху, коли Поділля було ареною боротьби між різними культурами та народами, а архітектура ставала інструментом виживання.
Архітектурна унікальність храму
Покровська церква-фортеця вражає своєю архітектурою, яка поєднує елементи романського, готичного та візантійського стилів. У плані будівля має форму рівноплечого хреста з чотирма напівциліндричними апсидами-конхами, що примикають до центрального об’єму розміром 10 х 11 метрів. Такий тетраконховий тип храму є рідкісним для України, але поширеним у візантійській, грузинській та вірменській архітектурі. Дослідники припускають, що стилістика церкви могла бути запозичена від волохів, що вказує на культурний обмін у регіоні.
Особливу увагу привертають товсті кам’яні стіни (1,5–1,6 м), укріплені наріжними баштами-бартізанами, які надають споруді вигляду фортеці. Верхній ярус церкви оснащений бійницями-машикулями, призначеними для вертикального обстрілу ворогів, що підходили до мурів. Ці машикулі, спрямовані донизу, дозволяли захисникам лити на нападників гарячу смолу чи окріп.
Усередині храм вражає готичною колоною, яка підтримує склепіння, забезпечуючи міцність конструкції навіть за присутності багатьох людей та зброї на другому ярусі. Фасади, колись покриті охристою затіркою з домішкою товченої цегли, та фресковий живопис XVI століття додають споруді унікального шарму.
Оборонна міць: храм, що став фортецею
На відміну від типових церков, які слугували лише допоміжними укріпленнями в замкових комплексах, Покровська церква-фортеця була спроєктована як самостійна оборонна споруда. Її перший поверх використовувався для богослужінь, тоді як верхній ярус служив для оборони. Бійниці, машикулі й товсті стіни дозволяли вести активний захист від нападників. Як зазначав краєзнавець Юхим Сіцінський, три з чотирьох апсид мають вигляд замкових башт з амбразурами, що підкреслює мілітарний характер споруди.
Церква була стратегічно розташована на пагорбі, що забезпечувало перевагу в огляді місцевості та ускладнювало штурм. У разі небезпеки захисники могли використовувати дерев’яні жолоби, встановлені в машикулях, для знищення ворогів.
Ця споруда стала символом стійкості місцевих жителів, які, попри постійну загрозу, не лише вистояли, а й створили архітектурний шедевр. Навіть у мирний час церква зберігала свою велич, нагадуючи про героїчне минуле Поділля.
Духовне та культурне значення
Покровська церква-фортеця є не лише архітектурною пам’яткою, а й осередком духовного життя. У XVI столітті її стіни були розписані фресками, які, на жаль, частково втрачені через невдалі ремонти XIX–XX століть. Ці фрески, виконані в романському стилі з готичними елементами, відображали релігійні сюжети та були важливим елементом внутрішнього оздоблення. Частина живопису збереглася під шарами цементної штукатурки, і сучасні реставратори працюють над їх відновленням.
При вході до храму увагу привертає кам’яна могильна плита Івана Сутківського, останнього представника роду, котрий помер на початку XVII століття. Його дочка Варвара передала Сутківці у спадок родині Балабанів, а згодом село перейшло до Грабянок. У XVIII столітті в Сутківцях гостював граф Каліостро, що додало селу містичної слави.
Церква залишалася духовним центром громади навіть у найскладніші часи, зокрема під час радянських антирелігійних кампаній з 1939 по 1942 рік та з 1946 по 1989 роки, коли її двічі закривали.
Реставрація та сучасність: відродження пам’ятки
У радянський період Покровська церква-фортеця зазнала значних втрат. У 1960-х роках її навіть планували виключити з реєстру пам’яток, але, на щастя, цього не сталося. Проте самодіяльні ремонти 1990-х років, зокрема обштукатурення цементним розчином, призвели до перезволоження стін і втрати більшої частини фрескового живопису. Лише у 2006–2009 роках, завдяки зусиллям реставраторів Євгенії та Ольги Пламеницьких, пам’ятку вдалося врятувати.
Реставраційні роботи включали осушення стін, часткове зняття цементного тиньку, відновлення середньовічного шатрового даху та бойового парапету з бійницями. Було ліквідовано аварійний стан споруди, а також повернуто її історичний вигляд, зокрема завдяки реконструкції центрального стовпа, який підтримував дах. Сьогодні церква знову сяє своєю величчю, приваблюючи туристів і паломників, які прагнуть побачити унікальну пам’ятку, що поєднує сакральне і мілітарне.
Жива спадщина Поділля
Покровська церква-фортеця в Сутківцях – це більше, ніж архітектурна пам’ятка. Це символ стійкості, віри та майстерності, що уособлює дух Поділля. Її товсті мури, складені з дрібного каменю та залиті вапняковим розчином, стали майже монолітом, витримавши століття воєн, набігів та реставраційних помилок. Сьогодні церква є не лише діючим храмом, а й музеєм, що запрошує відвідувачів відкрити для себе сторінки історії України. Завітавши в Сутківці, туристи мають змогу не лише помилуватися унікальною храмовою архітектурою, а й відчути подих минулого, що живе в кожному камені цієї величної споруди. Покровська церква-фортеця залишається живим свідченням того, як віра та мужність можуть створювати шедеври, що витримують випробування часом.
