Бєлозьоров Артем. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
У мене було 2 хвилини, щоб обійняти бабусю востаннє. Я не знав, що це востаннє. Ніхто не знає. Ми завжди думаємо, що буде ще час — на дзвінок, на зустріч, на слово «люблю». Але іноді життя дає тобі рівно дві хвилини. Не більше.
Я поспішав на поїзд. Вона вийшла мене провести — як завжди, в теплому пальті, з печивом у кишені «на дорогу». Я вже стояв на сходах вагона, коли вона гукнула: «Почекай!» — і витягла з сумки фотографію: ми з нею на березі моря, мені п’ять. «Щоб не забував», — усміхнулась.
У мене було рівно 2 хвилини, щоб повернутись, обійняти її, притиснутися до знайомого запаху випічки й м’яти, сказати, як сильно я її люблю. Але я посміхнувся з вагона, махнув рукою і сказав: «Зателефоную, як приїду».
Я не встиг. І тепер кожна секунда мовчання — це відлуння тих двох хвилин, які я мав. І не використав.
Життя складається не з років, а з таких от хвилин.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
