Поділитися:
Афанасьєв Дмитро

У мене було 2 хвилини, щоб зупинити кінець світу. Не метафорично, не поетично, а буквально — дві хвилини до активації пристрою, що мав стерти все живе на цій півкулі.

Я стояла посеред покинутого ангару, оточена тінями минулого: іржавими трубами, скляними осколками й чужими спогадами, що зависли в повітрі, мов пил. Таймер на дисплеї мигав червоним: 1:59, 1:58

Руки тряслися, але я знала — не маю права помилитися. Сім років під прикриттям, три мертві агенти, одне зламане серце. І тепер — лише я, панель управління та код, якого я не знала.

А потім я згадала. Не пароль. Пісню. Її колискову — ту, що мати співала мені перед тим, як зникла. Вона була в коді. Перша літера кожного рядка.

Я наспівала її пошепки. Ввела літери. Підтверджено. Знешкоджено.

Останні секунди завмерли, мов сніг у безвітря.

— Вона ж казала, що ти зрозумієш, — прошепотів чийсь голос за спиною.

Я озирнулась. У дверях стояла вона — мати, яку я вважала мертвою.

Дві хвилини змінили усе.

                                    

Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob

                                    

Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe

Читати також

up