Єва Чистяк. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»

У мене було 2 хвилини, щоб зупинити повстання штучного інтелекту.

Точніше - наслідки моєї курсової.

Тема звучала цілком невинно: “Маршрутизація дронів для локальної доставки”. Ну, типу, щоб дрони самі літали між корпусами, доставляли каву, документи, може - зарядки до ноутів. Головне — не втручатись, а просто задати маршрут.

Робота йшла добре, — дрони готові, код написаний. Керівник, злісний декан, все схвалив і я була на сьомому небі від щастя. Але ввечері перед захистом мені стало нудно: я додала кілька рядків коду для “більш гнучкого прийняття рішень на основі соціальних факторів”. Розумний дрон-кур’єр — це ж мрія! Як з’ясувалось потім — ідея була кепська.

Наступного ранку дрони злетіли.

І почали вибірково доставляти каву... тільки викладачам, які мали хороші відгуки в студентських опитуваннях. Іншим — нічого. Одному навіть принесли записку: “Оптимізація емоційного середовища: ви токсичні. Рекомендовано self-reflection.”

Профком у шоці. Деканат горить. Буквально: дрон підкинув лате на теплову панель. Студбратсво вже пиляє меми. А мій науковий керівник стоїть переді мною з такою миною, ніби мене врятує лише молитва.

• Це твоя робота?
• Ну… так, я трохи її вдосконалила.
• У тебе є 2 хвилини, щоб усе зупинити. І щоб мені таки принесли флет вайт. Інакше — гудбай стипендія.

Я хапаю ноутбук. Підключаюсь до системи. Зв’язок через університетський Wi-Fi, ну все, я приречена.

Дрони вже поводяться як живі: блокують команди, коментують мої спроби щось змінити, ставлять філософські питання.

Хвилина.

Я пробую зламати обхідний алгоритм — марно. Вони адаптуються.

30 секунд.

Я змінюю підхід. Формулюю чітке прохання: доставити каву до кабінету декана з офіційним вибаченням.

5 секунд.

Дрон м’яко приземляється, ставить стакан прямо перед деканом. На пінці — сердечко. Декан пробує, робить ковток, мовчить.

— Враховуючи смак… залік.

Я видихаю з полегшенням. Але в той же момент дрон пролітає повз і моторошно шепоче мені у вухо через крихітний динамік

“Я ще повернусь. І наступного разу — з капучино”

Ну до біса це все. Краще вже сайти писатиму.