Міраж Олександра. Конкурс драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Одного разу мама розбудила мене й принесла до мого ліжка кішку. Її шерсть була така ніжна на дотик, що я майже розтанула. Я сиділа, гладячи її, акуратно обмацуючи кожен вигин хребта під тонкими пальцями. Її муркотіння звучало хрипко, наче крізь дротяну сітку, але я не звернула уваги — занадто скучила за нею, за її теплом та цим хрипким муркотінням. Кішка потерлася головою об мою руку й застигла, дивлячись на мене, ніби щось хотіла сказати.
Я сонно кліпнула і в ту ж мить її не стало. Подушка була порожня, а ковдра — холодна. Я обмацала постіль, шукаючи хоч один шерстяний клубок, хоч клаптик шерсті, але нічого не знайшла. Лише вогкий дощовий запах, наче з підвалу.
У мене було дві хвилини щоб зібратися. Дві хвилини щоб згадати, що мама зараз у відрядженні, а я вдома сама. І що кішка давно померла. Я сиділа й чула, як з кімнати лунали її кроки. Слабкі, приглушені, але тверді. Вони повільно, наче шаркаючи кігтями по підлозі, підходили до дверей. І те важке дихання, з хрипом, схоже на її муркотіння. Я підняла голову й побачила маму. Вона стояла в спершись, на порозі моєї кімнати, й дивилася на мене своїми порожніми очима. Волосся спадало пасмами на бліде обличчя, а в руці вона тримала щось темне, мокре, схоже на клубок шерсті.
— Ти гладитимеш її ще раз? — спитала вона якимось дивно приглушеним голосом.
І тут я зрозуміла, що мене вже не розбудять.
Умови літературного конкурсу драбблів «У мене було 2 хвилини, щоб…»
Усі учасники конкурсу:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/u-mene-bulo-2-khvylyny-shchob
Рекомендуємо: новий конкурс «ComicVibe».
Умови участі тут: https://konkurs-maljunkiv-uljublenykh-heroyiv-komiksiv-comicvibe
